Ми хочемо показати вам, як народжуються краса та справжність, або Навіщо «Всі. Свої» поїхали зі столиці в експедицію на Полтавщину
Минулими вихідними Полтаву та Опішню відвідали кияни – команда найбільшої платформи українських брендів «Всі. Свої». Команда має два магазини на Хрещатику, де в одному представлені 250 виробників українського бренду взуття й одягу, а в другому – 150 брендів домашнього декору та інтер’єру: кераміка, текстиль, меблі, освітлення, подарунки і сувеніри.
Як розповіла ЗМІСТу директорка з комунікацій Тетяна Фіщук, вони вирушили на Полтавщину в «Свою експедицію», аби восени, на маркеті кераміки, познайомити українську аудиторію з локальним продуктом:
«Проєкту “Маркет кераміки” вже 4 роки. Цього року ми поїхали до гончарів в майстерні, вивчали, як виробляються ці самі товари, ознайомилися зі школами. Обрали Опішню, бо вона вважається серцем кераміки. Є майстри, які працюють з традиційними техніками, та є сучасна й майстри сучасної української кераміки. Наша місія – популяризувати ці речі, показати на широку українську аудиторію».
Крім Тетяни Фіщук, до експедиції увійшли: Сергій Швартс (арт-директор і «штурман» експедиції), Юрій Кондратюк (відеограф), Павло Леско (фотограф), Олена Балицька (кураторка маркетів Всі. Свої | Дім та декор). Вони разом працювали над тим інтерв’ю, фото- та відеоматеріалами, які готуватимуть для промо.
Тетяна Фіщук розповіла, що вони не встигли заїхати до музею в Опішні через зйомочний форс-мажор. Разом із тим, вони відзняли історії трьох героїв – різнопланових і дуже цікавих.
«Ми хотіли показати різні школи, різні стилі, різні характери. Були у кераміста Дмитра Білоконя, він вчився і працює у Полтаві. Працює з унікальною керамікою, обробкою глини – глазурованим попелом. Були у бренду Pottery Park (село Бурти). Керамісти, які дуже популярні за кордоном. Виставляються на міжнародному майданчику Etsy. казали, що у кожній європейській країні є їхній товар. Роблять теж для локального ринку, але дуже ексклюзивну, естетичну кераміку».
Також вони відвідали родину Шкурпел в Опішні, де батько й син займаються народною керамікою. Кияни побували в майстерні, музеї та крамничці.
«Це традиційна опішнянська гончарна школа. Ми дізналися, чим характерна, які форми і патерни використовують; хто цільова аудиторія і хто купує товари. Задавали питання всім: що потрібно зробити, щоб популяризувати цей керунок? Зібрали багато матеріалу. Хочемо запросити керамістів на маркет, щоб приїхали восени», – розповіла Тетяна Фіщук.
На її думку, керамічні вироби треба вміти продавати. Так, про роботи полтавця Дмитра Білоконя вона говорить, що це для «аудиторії естетики» – тобто для тих, хто розуміє, що таке краса і техніка, цінують енергію, яка вкладена в кожну річ.
«Його товари на наших маркетах гарно купують. Я сама велика фанатка! Задача проєкту – зібрати багато таких людей, розповідати про них у медіа. Такі речі не можуть коштувати однаково з китайськими речами з ТЦ. На це є аудиторія. Це не масс-маркет, а нішовий продукт. І цю нішу треба розширювати».
Тетяна Фіщук переконана: керамісту важливо правильно себе позиціонувати, визначити свою цінову категорію та цільову аудиторію. Вона говорить, що завжди радять майстрам не зациклюватися на вітчизняному ринку, бо ці товари високо цінуються за кордоном. На маркети «Всі. Свої» приходять люди з Канади, Чехії, Польщі, Франції,яким не треба пояснювати, чому ці речі красиві і чому вони стільки коштують.
«Ми б хотіли щоб ці речі були комерційно привабливі для майстрів і щоб вони не шукати додатковий заробіток».
Інтерес іноземців до українського продукту не випадковий, вважає вона, і на це є дві причини. По-перше, Стара Європа вихована в традиціях естетики, мистецтва, культури. У тутешніх школах діти ходять до Лувру, музею Ван-Гога тощо, в залежності від країни проживання. І вони розуміють, що таке робота руками:
«Вони розуміють, що це не якась подєлочка чи сувенір. Для них хенд-мейд – це річ, на яку витратили багато мистецтва, енергії, часу, техніки. Ця аудиторія розуміє, що ці речі круті. Другий аспект – за кордоном такі речі коштують в три-чотири рази дорожче. У Німеччині, наприклад, ця річ коштує 200 євро, а тут 20. Для них приємний шок, що можна купити круту мистецьку річ по доступній ціні. Купують багато: для себе, на подарунок. Знайомляться з майстрами, роблять індивідуальні замовлення».
Фото надані Тетяною Фіщук