Михайло Жовтобрюх – мовознавець, що формував українську науку 20 століття
Фото з відкритих джерел
Від дослідження мови Григорія Сковороди та Тараса Шевченка до створення академічних підручників – його праці стали класикою. Завдяки цьому він став лауреатом академічної премії ім. Івана Франка.
Ким був Михайло Жовтобрюх? Про історію видатного полтавського мовознавця розповіли 17 листопада у Полтавській обласній військовій адміністрації.
Історія життя мовознавця
Михайло Жовтобрюх народився 17 листопада 1905 року на Полтавщині у селі Ручки. Закінчив факультет професорської освіти у Дніпропетровському інституті народної освіти.
Мовознавець викладав у Запоріжжі, Києві, Черкасах, Тюмені та Бухарі, очолював відділ теорії української літературної мови Інституту мовознавства імені Олександра Потебні.
Його праці про фонетику, морфологію, синтаксис та історію української мови стали фундаментальними для науки. Він був ініціатором академічної серії «Сучасна українська літературна мова» та співавтором «Історії української мови», відзначеної премією ім. Івана Франка.
Михайло Жовтобрюх досліджував фонетику, граматику та історію української мови, був автором десятків наукових праць і підручників, наставником для поколінь мовознавців.
Помер учений 16 грудня 1995 року в Києві, а поховали його на Байковому кладовищі. Його ім’я носить бібліотека Полтавського національного педагогічного університету
Раніше ЗМІСТ писав, про полтавську письменницю Галину Орлівну, яка пережила червоний терор 30-х років. Життя Галини Орлівни поєднало творчі здобутки, театральну діяльність і трагічну долю, позначену арештом і засланням, але водночас вагом внеском у розвиток української культури.