Полтавська письменниця, яка пережила червоний терор 30-х років: історія Галини Орлівни

Ким була Галина Орлівна? Про історію письменниці доби Розстріляного відродження розповіли 16 листопада у Полтавській ОВА.

Галина Мневська, яка пізніше обрала псевдонім Орлівна, народилася 16 листопада 1895 року у селі Калайдинці Лубенського повіту Полтавської губернії в інтелігентній родині. Навчалася у Лубенській жіночій гімназії, згодом у Москві та Києві, проте через матеріальні труднощі не завершила університет.

У 1918 році розпочала роботу в «Молодому театрі» Леся Курбаса, а пізніше працювала у Вінницькому театрі імені Івана Франка під керівництвом Гната Юри. Того ж року почала писати. Її дебютна новела вийшла у віденському часописі, а згодом з’явилися збірки «Шляхом чуття» та «Перед брамою», інсценізації для дитячого театру. Її твори друкувалися у Львові, Празі, Відні.

У 1920-х роках Галина Орлівна активно працювала в літературі, співпрацювала з Павлом Тичиною, Панасом Панчем, приєдналася до спілки «Плуг». Її повісті «Емігранти», «Бабський бунт», «Жага», «Ілішва», «Нове поле», «Сибірка», «Скарб діда Якова» здобули визнання. Водночас письменницю критикували за реалістичне змалювання колгоспного руху.

У 1931 році Мневську заарештували за звинуваченням у «націоналізмі» й засудили до п’яти років заслання. Після відбуття покарання їй заборонили повернутися в Україну. Вона працювала вчителькою в Казахстані, отримала звання відмінниці народної освіти, була нагороджена медалями за працю в тилу під час війни.

На засланні одружилася з Яковом Возним й прожила з ним понад два десятиліття. Продовжувала писати, однак її твори не друкували.

Галина Орлівна померла 21 березня 1955 року після тяжкої хвороби. Похована у селищі Голоби на Волині. На її могилі викарбувано прості слова: «Письменниця, вчителька».

ЗМІСТ писав, про видатного полтавського вченого Георгія Писаренка, який народився на хуторі Скрильники Кобелякського повіту Полтавської губернії.