На 8 березня у Полтаві феміністи та феміністки організували марш (ФОТОРЕПОРТАЖ)
У неділю, 8 березня, у Полтаві відбувся Марш лагідної фемінізації. Жінки та чоловіки, з плакатами та кульками, зібралися у Корпусному парку, звідки, викрикуючи гасла, вирушили до Білої альтанки.
Мета заходу — показати, що 8 березня — це не свято краси та жіночності, а привід поговорити про проблеми прав жінок в Україні, а також — про ті виклики щодо гендерної нерівності та дискримінації, з якими жінки стикаються щоденно.
Одна з організаторок маршу — соціологиня та публіцистка Олена Стрельник. Тримала у руках такий плакат:
«Я вийшла з цим гаслом, щоб показати, що фемінізм не суперечить сімейним цінностям, я вийшла, щоб суспільство припинило вважати, що турбота про дітей — виключно жіноча відповідальність. Я закликаю роботодавців створювати комфортні умови для жінок, які мають дітей, щоб вони могли балансувати між роботою та сім’єю. Я за те, щоб у нас були доступні та якісні дитячі садочки. Я за те, щоб мами могли вголос говорити про свої проблеми».
Соціологиня пояснила: нині 8 березня втратило політичний підтекст:
«У радянському союзі був такий період, коли вважалося, що проблеми прав жінок у союзі не існує. Вважалося, що вона розв’язана. Тому, починаючи з 60-х років, коли цей день було запроваджено як вихідний, він поступово втрачав політичний підтекст, набуваючи виключно побутового — коли жінкам дарували квіти та цукерки».
Олена Стрельник запропонувала альтернативний спосіб привітати жінок: наприклад, якщо чоловік є очільником компанії, він може запровадити політики підтримки жінок-матерів, відкрити дитячий куточок. А саме 8 березня можна спільно переглянути фільм на тему прав жінок, запросити лекторок/спікерок, щоб обговорити цю тему фахово. Загалом, підходить будь-що, що допоможе цьому дню повернути політичний підтекст.
У Полтаві жіночий марш проходить вперше, адже у цьому нині визріла необхідність, чимало жінок почали поділяти феміністичні цінності. За словами Олени Стрельник, поговорити дійсно є про що:
«Ми можемо за приклад взяти будь-яку сферу українського суспільства, і знайти там випадки певних гендерних нерівностей. Наприклад, сьогодні жінки заробляють на 23% менше ніж чоловіків. Тому що вони працюють переважно у менш оплачуваних сферах, або ж обіймають менш престижні посади. Представництво жінок у — менш як 20%. У сім’ї, попри те, що більшість жінок працездатного віку працюють, вони продовжують дбати про дітей, виконувати більшу частину хатньої роботи, жінки потерпають від домашнього насильства».
Наталка Шерстюк — ще одна учасниця заходу – говорить, що нині суспільство диктує жінкам, що вони повинні робити, намагається стандартизувати як зовнішній вигляд, так і поведінку. Серйозною проблемою є насилля, від якого страждають переважно жінки та діти:
«В Україні цьогоріч марші проходять не лише в Полтаві, а також у Києві, Харкові, інших містах. Головна тема — Стамбульська конвенція, і ратифікація цієї конвенції Україною. Це — основний документ в Європі, що захищає жертв насильства: економічного, психологічного, фізичного. Україна підписала цей документ, але ще не ратифікувала його. Тому ратифікація цього документа є дуже важливою в боротьбі з таким явищем. Ми також хочемо сказати, що фемінізм не є чимось демонічним, не є злом, а є рухом за рівні права та можливості. Права є у нас всіх, проте можливості реалізувати ці права є не завжди».
До маршу долучилися і чоловіки. Так Олег Овчаренко, член Громадської Організації «Кременчуцький Інформаційно-Просвітницький Центр "Європейський Клуб"», сказав: не розуміє, чому чоловіки так бояться фемінізму. Припустив, що це через патріархальні настрої суспільства:
«Є певні суспільні очікування щодо того, що буде робити жінка. Так воно із покоління в покоління передавалося: жінка дивиться за курми, свинями та дітьми. А чоловік повинен прийти з роботи та бути нагодованим».
Свою участь у марші пояснив так:
«Ідея сьогоднішньої акції — створити дискурс про Стамбульську декларацію. У мене внутрішній мотив — створити дискурс визнання Україною цього документа. Бо, визнавши Стамбульську декларацію, Україна та українське суспільство долучається до цивілізації: ми стаємо цивілізованими людьми, ми робимо вибір. Якщо ми цього не робимо, а говоримо про сімейні цінності та патріархальне суспільство, ми обираємо шлях не про цивілізацію, а про щось інше. Сьогодні ж хотілося б поговорити про запобігання гендерному насильству, а також про рівність прав та можливостей, про те, що ми, як члени суспільства, можемо розділяти відповідальність за те, що ми робимо».
Хода — початок феміністичного руху у Полтаві. Серед учасниць були мами з маленькими дітьми у колясках, жінки у коротких спідницях та на підборах, жінки у кросівках і джинсах, жінки з макіяжем та без, жінки з коротким і довгим волоссям. Жінки, що займають різні посади. Наприклад, була й народна депутатка Марина Бардіна. Загалом – жінки, що відкрито заговорили про свої проблеми, виступили проти стереотипів та утисків. Долучилися і чоловіки, що розділяють феміністичні погляди.
Фото Олександра Сахарова