На Полтавщині прощалися з полеглим під час бомбового удару лейтенантом (ФОТО)

Фото – Лохвицька громада
Олександр Ященко близько восьми років присвятив службі в лавах Збройних Сил України. Життя захисника обірвалося внаслідок бомбардування командно-спостережного пункту.
Про це повідомили у Лохвицькій громаді, де 8 грудня воїна провели в останню путь. Загинув Олександр Ященко 26 вересня.
Траурний мітинг пам’яті воїна відбувся на Іванівському кладовищі. На ньому воїну віддали останні військові почесті. На честь загиблого пролунав трикратний стрілецький салют, а Державний Прапор України з домовини оборонця передали його матері.



Бойовий шлях Олександра Ященка
Народився захисник 24 вересня 1988 року в Лохвиці у сім’ї держслужбовців. З 1995 до 2005 року навчався в місцевій гімназії №1. У 2005 році вступив до Харківської юридичної академії, де у 2011 році здобув вищу освіту за фахом «правознавство».
Того ж року Олександра Ященка призвали на строкову службу до лав ЗСУ в Севастополі, звідки його демобілізували в запас у званні старшого матроса у 2012 році. Опісля чоловік ухвалив рішення підписати контракт зі Збройними Силами України.
З серпня 2012 року до березня 2014 року Олександр Ященко проходив службу за контрактом в Управлінні державної охорони України в Криму, звідки звільнився у званні прапорщика через захоплення півострова російськими військами.




У червні 2016 року воїн добровільно підписав контракт із ЗСУ і після навчання на курсах у Полтаві розпочав службу на посаді начальника відділення автоматизації взводу зв’язку в районі Сіверськодонецька.
У квітні 2017 року Олександр Ященко отримав посвідчення учасника бойових дій. У листопаді 2018 року воїнові надали звання молодшого лейтенанта й перевели на посаду помічника командира 131 розвідувального батальйону з правової роботи. Там він працював до моменту загибелі від бомбового удару. Полеглий воїн мав звання старшого лейтенанта юстиції.
У захисника залишилася дружина, також військовослужбовиця. Пара взяла шлюб у березні 2022 року. Родина придбала дім у Рівному, де мріяла жити й виховувати дітей.
«Саша був дуже добродушною людиною, з усіма умів найти контакт, у спілкуванні щирий, не жадібний, чесний і завжди відвертий та готовий прийти кожному на допомогу», – пишуть у громаді про полеглого земляка.
Світла пам’ять воїнові!