На Полтавщині синові полеглого героя вручили орден батька
Фото Хорольської громади
Валентин Марусенко загинув у бою на Донеччині 10 червня 2022 року. Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Валентин Марусенко поліг в артилерійській дуелі. Про це повідомили 14 листопада у Хорольській громаді.
Валентин Марусенко – оборонець України
Почесну державну нагороду – орден «За мужність» III ступеня – вручили синові захисника Олександрові Марусенку. Він втратив батька на фронті.
Валентин Марусенко – старший водій 1-го мотопіхотного відділення 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Воював у складі Сухопутних військ Збройних Сил України. Удостоєний ордена посмертно за особливі заслуги перед Батьківщиною.
Він народився й виріс у селі Хильківка. Навчався Хорольському міжрегіональному центрі, де здобув спеціальність «автослюсар». Потім відслужив строкову службу в армії. Повернувся у рідне село і працював у галузі тваринництва, а згодом – на посаді водія. Присягу на вірність державі й українському народові склав після мобілізації.
Воїн загинув 10 червня поблизу Покровська Донецької області унаслідок артилерійського обстрілу. потрапив під ворожий артилерійський обстріл і загинув через вогнепальне поранення, яке виявилося несумісним із життям.
На момент трагедії захисникові було 40 років. З почестями його провели у вічність у рідному селі.
Вічна пам'ять герою!
Ворожий обстріл забрав життя кавалера «Золотого Хреста» з Полтавщини. Антон Литвин з позивним «Тоха» майже півтора року боронив Україну на фронті. Удома захисника чекали батьки та молодша сестра.
Володимир Гавриляк з липня боронив Україну на фронті. Життя захисника обірвав бій на Харківщині. Він загинув у бою поблизу Куп’янська. Поховали воїна у Михайликах.
Життя командира відділення Валентина Голуба забрало вогнепальне поранення. Захисник помер у «Хмельницькій міській лікарні» внаслідок поранень, які дістав у бою поблизу Часового Яру. 12 листопада громада прощалася зі своїм героєм.
Сергій Богушевський дістав поранення під Мар’їнкою та лікувався у двох містах. Лікарі не змогли дістати уламок і в захисника почалося зараження крові. 11 листопада його життя обірвалося у полтавському шпиталі.
Сергій Ляпота склав голову під час ворожого штурму Авдіївки. 11 листопада воїн навіки повернувся додому.
Чоловік боронив Україну на посаді стрільця-помічника гранатометника механізованого батальйону 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
Цей матеріал підготовлено за підтримки Prague Civil Society Centre