На Полтавщині збереглася будівля зі столітньою історією, яка пережила епоху репресій та Другу світову війну
Фото з відкритих джерел
Як споруда спроєктована та побудована академіком Бекетовим пройшла шлях від жіночого єпархіального училища, сталінських репресій та німецької окупації до осередку освіти, читайте у матеріалі.
Будівля була зведена за ініціативи ХІІ з’їзду духовенства на кошти єпархії й відкрита 28 вересня 1907 року як жіноче єпархіальне училище. Воно відносилося до напівзакритих шкіл, на навчання до яких приймали переважно дочок священиків, дияконат та псаломщиків. За рішенням Покровської опікунської ради, найбідніші з них мали право на безкоштовне навчання а решта мала платити 150-200 карбованців на рік.
Навчальний заклад мав шестирічну програму, подібну до гімназійної, з додатковим сьомим педагогічним класом. Основною метою було виховання майбутніх дружин священнослужителів, а випускниці отримували право викладати в церковно-приходських та початкових народних школах. У 1910–1911 роках тут здобували освіту 518 дівчат, а при закладі функціонувала Покровська церква, відкрита також для відвідування містянами.
Архітектором будівлі був Олексій Бекетов, який своїми спорудами сформував центр Харкова та спроєктував і побудував незвичну для своєї творчості масштабну споруду у стилі неокласицизму в Лубнах. Триповерхова споруда зведена у формі літери «Е», з куполом та вишуканими оздобами: над входом збереглася арка та кольорові міні-віконця із кахлів. В місті досі ходять чутки, що за цей проєкт Бекетов отримав оцінку «4» через те, що після будівництва залишилося 20 зайвих цеглин.
Після революції в 1919 році в училищі відкривають Лубенський учительський інститут, який готував вчителів для молодшої ланки та ліквідації неписьменності. В 1935 році в приміщенні почав працювати Лубенський державний учительський інститут для підготовки педагогів середньої школи. Але вже у 1937 році заклад зазнав удару сталінських репресій через що більшість викладацького складу було репресовано і страчено.
З початком Другої світової війни більшість студентів пішли на фронт, інститут евакуювали, а викладачі поїхали до Полтави. У будівлі німцями було створено концентраційний табір, де потім вони розстріляли 19,5 тисяч військовополонених. Відступаючи німецькі війська спалили будівлю інституту разом з іншими у центрі Лубен.
У результаті воєнних дій, вона була напівзруйнованою і потребувала ремонту, який почався в 1960 році. Відбудовану у 1962 році будівлю використовували як інтернат для дітей-сиріт. Через зниження кількості сиріт та напівсиріт у 1980 році на її базі запрацювала загальноосвітня школа № 10, яка до 1999 року працювала як російськомовна, а після розпочала роботу з українською мовою навчання. В школі запровадили профільне навчання у швейній справі та автосправі. 2019 року будівля отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Влітку 2023 року сім інститутів і коледжів Луганського університету ім. Тараса Шевченка евакуювали із окупованого Старобільська до Лубен і розташували в цій будівлі.