Названі на честь агента НКВС Макаренка ліцеї Полтавщини перейменують
Антон Макаренко
Після дослідження архівів фахівці визнали Антона Макаренка працівником радянських спецслужб. Тепер усі об’єкти, названі на його честь, необхідно перейменувати. Серед них – чотири навчальних заклади, три вулиці та провулок на Полтавщині.
Про це повідомив регіональний представник Українського інституту нацпам'яті Олег Пустовгар.
Він оприлюднив перелік вулиць, навчальних закладів та пам’ятників на Полтавщині, присвячених співробітнику НКВС Антону Макаренкові:
- Полтавський ліцей імені Макаренка;
- обласний коледж «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А.С. Макаренка»;
- Кременчуцький професійний ліцей імені Макаренка;
- науковий ліцей «Політ» при обласному коледжі «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені Макаренка»;
- вул. у Полтаві;
- вул. у Кременчуці;
- пров. у Гребінці;
- вул. у селі Рокитне Омельницької громади.
Також підлягають демонтажу пам’ятники та меморіальні дошки:
- дошка на фасаді будівлі Полтавського педуніверситету в Полтаві;
- дошки на фасадах будівель Полтавського ліцею імені Макаренка, Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії імені Макаренка, Кременчуцького професійного ліцею імені Макаренка;
- дошка на будинку, в якому жив педагог та письменник Макаренко;
- пам’ятник у Кременчуці по вул. Макаренка;
- пам’ятник у Кременчуці по вул. Петруся, буд. 140;
- пам’ятник «Макаренко і діти» в Кременчуці на вул. Валентини Федько, 33.
Музеї Макаренка існують у Кременчуці, селі Ковалівка. На думку Олега Пустовгара, вони могли би стати просторами, куди можна перемістити згадані споруди звеличення діяча СРСР.
Висновок комісії УІНП щодо Антона Макаренка
Антон Макаренко – радянський педагог, письменник. Закінчив Полтавський учительський інститут. У 1920-1927 роках був організатором і керівником трудової колонії імені Максима Горького в Ковалівці, а також після переміщення її до колишнього Курязького Свято-Преображенського монастиря біля Харкова.
Найвідомішим твором Антона Макаренка є «Педагогічна поема» (1933-1935) – праця про перевиховання неповнолітніх правопорушників у дитячій трудовій колонії під Полтавою.
Через спірні моменти в його біографії, в УІНП вирішили дослідити матеріали архівної справи МВС УРСР № 2400 «Макаренко Антон Семенович». Фахівці визначили, що Антон Макаренко з 1 липня 1935 року обіймав посаду помічника начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР (народний комісаріат внутрішніх справ).
14 липня 1936 року Антон Макаренко подав рапорт на звільнення з НКВС УРСР. З жовтня 1936 року був виконуючим обов’язків керівника колонії НКВС № 5 у м. Бровари Київської області.
Відповідно до закону про деколонізацію, до символіки російської імперської політики належать об’єкти, присвячені працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів. Тому експертна комісія УІНП надала такий висновок:
«Не зважаючи на те, що Антон Макаренко як педагог та письменник був пов’язаний з розвитком української науки та культури, Закон не передбачає жодних винятків для назв, присвячених працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів.
На підставі наведеного, об’єкти, присвячені Макаренку Антонові Семеновичу, належать до символіки російської імперської політики. Подальше використання його імені в назвах є пропагандою російської імперської політики».
Попри це передбачені законом про деколонізації обмеження не поширюються на дослідження творчої спадщини Антона Макаренка, зберігання, продаж, читання видань його творів, експонування пов’язаних з педагогом предметів та документів у музеях тощо.