Не тільки альтанка. Полтавська майстриня робить авторські вінки для жінок із усього світу (ФОТО)
У різнобарвний віночок до Міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» допомогла вдягти альтанку полтавська майстриня і директор творчого культурно-освітнього центру «Артландія» Ірина Григорова.
Вперше символ нашого міста вона прикрасила минулого року. Авторка декору розповіла, що цьогоріч квіти створювали пів року майстри з усієї України, адже одна квітка потребувала чимало часу. Ірина Григорова вчила і розповідала як правильно їх робити. Усього у віночку для альтанки 24 квітки, зроблені з податливого і надійного матеріалу «іранський фламіран».
Локація «Артландії» теж розміщувалась на фестивалі неподалік альтанки і мала великий попит серед відвідувачів. Там були представлені не лише вінки а й сукні, рушники, вишиванки, авторське взуття у тон вбрання та інші різноманітні прикраси та творчі вироби.
Майстриня також має старовинну колекцію рушників. На локації фестивалю теж були представлені вишиті руками мами та бабусь Ірини Григорової простирадла і подушки. Що цікаво, вони розміщувались на старовинному ліжку часів Івана Котляревського.
Про попит творчих доробків майстриня говорить:
«У мене таке враження, що полтавська галушка і мої вінки роз`їхалися по всьому світу».
Крім того, на фестивалі відбувся спеціальний показ авторських вінків, який, за словами Ірини Григорової, викликав неймовірні емоції. Під час показу вона вийшла з короваєм, після чого віддала його людям, що було символом єднання України і українців.
Майстриня почала створювати вінки ще багато років тому, днями з того моменту виповнилося рівно 10 років. Тоді вона зі знайомими сплавлялися на байдарках, зупинилися на одному з берегів Ворскли і всім присутнім оголосили конкурс на кращий віночок. Ірина Григорова сплела такий, що був поза конкуренцією:
«І тоді я подумала, що Боже мій, як же це гарно, як це символічно! Адже в давні часи, коли дівчина виходила заміж вона запитувала: “Дозвольте мати віночок вдягати?”
І тоді запрошували жінок, які плели нареченій вінок на вечорниці. Вони мали бути успішними в певній справі – чи хазяйновиті, чи гарні господині, в яких все склалося. Лише руки таких жінок мали створювати весільний вінок».
Майстриня розповідає, що дуже любить свою справу. Буває так, що ідею вінка вона виношує 2-3 роки.
«От, наприклад, віночок з чорнобривців я присвятила своїй мамі, бо пам'ять про неї – це саме ці квіти та її рушники».
Вона створює як колекційні грандіозних розмірів і форматів вінки, так і вінки, в яких можна просто йти на весілля, вечірку чи просто пройтися по місту і випити каву.
А нині вона вдягає в авторські вінки і сукні чимало жінок з Полтави і області, всієї України та з-за кордону. ЇЇ вироби закупили для столичного концертного комплексу «Україна» і телеканалу «1+1».
Ціла колекція вінків у заслуженої артистки України Ярослави Руденко. А ще велика частина колекції поїхала мерам міст Донецької і Луганської області, які вподобали вінки полтавської майстрині.
Ірини Григорова розповідає, що нині у всьому світі вінок стає дуже популярним і навіть вписаний у деякі вимоги до офіційного дрес-коду.
Також майстриня створила проект під назвою «У вінок України вплітаємо знов надію і віру і справжню любов».
Вінки майстрині були використані і в спільному проекті з БО «Карітас», для фотосесії матерів та дружин військових загиблих у зоні АТО.
