m6JWhRZHPycgorMZ

Коли зненацька спіткала війна, який алгоритм дій створити звичайній мирній людині? Тікати чи лишатися? Коли доречно приймати таке рішення? Чим допомогти державі?

Усіх цих питань торкнулася у своїй книзі письменниця Тамара Горіха Зерня, а відповіді запозичила із реальних історій очевидців подій на Сході України.

На презентації в книгарні

Про це вона розповіла у вівторок, 10 вересня, на презентації в «Книгарні Зміст»:

«У 2017 році, коли почали видавати мемуарну літературу про війну на Сході,  виник мовний конфлікт. Авторів закидали питаннями, чому пишуть не державною мовою. На даній темі почали спекулювати. Мене вразив коментар одного з авторів, який сказав: "Я пишу російською – це моя рідна мова. Але хто вам заважає писати українською, якщо ви вважаєте за потрібне?". Задумалася: і справді, критикують більшість, а коли доходить до справи – бажаючих немає. Мене це зачепило», – так прокоментувала причину написання книги про війну на Сході її авторка Тамара Горіха Зерня.

На презентації в книгарні
Тамара Горіха Зерня

Перекладачка за професією прийняла виклик і публічно заявила про це. Порівнює його із походом на Еверест. До військової тематики не була байдужою, адже з моменту наступу ворога стала фронтовою волонтеркою.

«Я з тих щасливчиків, яким війна більше дала, ніж забрала. Вона подарувала  чудових людей, допомогла пізнати себе і переоцінити життя», – говорить авторка і додає: писала без сліз, бо дивиться на життя із оптимістичного ракурсу.

Постало незначне «але»: з чого ж почати новачку? Пригадала студентське життя, написання дипломних. Далі – збір інформації, а джерелами стали живі люди, свідки тих подій.

«Очевидно, героїнею роману мала бути жінка. Я не брала на себе сміливість писати від імені чоловіка. Дуже хотіла, щоб жінка була з Донецька. Мене дуже цікавить погляд людей, які живуть у Донецьку, тому що саме на їх очах розгорталися драматичні події. У Києві ми невірно їх сприймали», – розповідає Тамара Горіха Зерня.

На презентації книжки «Доця»
На презентації в книгарні

Головною героїнею стала Наталія – волонтерка родом із Донецька, яка активно допомагала військовим та в аеропорту. З часом жінка стала координатором волонтерської допомоги. Шляхи двох волонтерок не раз перетиналися, розповідає Тамара:

«Їй можна було зателефонувати посеред ночі з будь-якого питання, координувала, давала поради. Потім вона трошки «влізла» не в свою справу, почала ставити питання щодо контрабанди і переміщення товарів через зону розмінування. Очевидно, наступивши на кілька болючих мозолів, вона була змушена тікати. Вона переїхала до Львова, де я її знайшла і сказала: "Наталя, мені потрібна ваша допомога, я хочу ваш досвід використати в своїй книзі. Моя головна героїня повинна бути схожою на вас"».

Далі – 4-годинна розмова у гомінкому кафе. У виданні використані життєві історії Наталі та інших свідків військових подій. Авторка зізнається: спочатку не розуміла, як встановити хронологію подій , але скоро ясно зрозуміла, які рядки  в рукописі стануть останніми.

«Доця» включає елементи детективу, містики, драми й комедії. І попри трагічні події, запевняє: книга не повинна викликати жалю.

Фінансів на друк у Тамари не було, тож жінка звернулася у два видавництв із надією, що хоча б одне погодиться покрити витрати. У перші ж дні отримала позитивну відповідь від обох. Врешті, за публікацію взялося видавництво «Білка». Знімки для ілюстрацій безкоштовно надав талановитий воєнний фотограф Дмитро Муравський. Прочитала і за власною ініціативою пропіарила «Доцю» відома письменниці Оксана Забужко. Таким чином за досить короткий термін книга отримала безліч позитивних відгуків.

Шанувальники роману запрошують авторку на презентацію у свої міста, так Тамара приїхала і до Полтави.

Про назву Тамара Горіха Зерня говорить так:
«Доця – це медаль, звання. Головну героїню спочатку на фронті не зрозуміли й прийняли, але потім вона стала своєю. "Доцею"».

Із романом вже ознайомилося декілька режисерів, і в майбутньому планують відзняти фільм. Крім того, «Доцю» включили у каталог видань Українського інституту книги, що перекладуть на іноземні мови.

«Під час цієї війни, дивлячись в очі вояків, які захищають Україну, я зрозуміла, що всі вони – мої сини. А тепер з’явилася ще «Доця», – Віолетта Кіртока, військовий журналіст у «Цензор.НЕТ».

Придбати книгу можна у книгарні «Зміст» чи онлайн.

Фото Богдана Проскурова

Loading...