Під Полтавою хочуть встановити пам’ятний знак синові хірурга Скліфосовського

Рішення про встановлення знаку підтримали на засіданні комісії з питань перейменування Полтавської міської ради 26 червня.

Вшанувати пам’ять Вадима Скліфосовського хоче ГО «Асоціація хірургів Полтавщини». Він – син хірурга Миколи Скліфосовського, який помер у віці. Меморіальний знак планують встановити на місці на пров. Естонському в Яківцях: нині там знаходиться територія поховання лікаря та його старшого сина Володимира. 

Від могили Вадима Скліфосовського, якого хочуть вшанувати, залишилася надгробна табличка. Її нещодавно знайшли в Яківцях. Проте місце поховання Скліфосовського нині залишається невідомим.

Відомо про дев’ятеро  дітей Миколи Скліфосовського: трьох від першого шлюбу (дружина — Єлизавета  Густавівна, уроджена Морген), і шестеро – від другого (друга дружина —  Софія Олександрівна Скліфосовська, уроджена фон Шільдер-Шульднер). Про долю цих дітей поширюється чимало неточностей.

У 1886 році стала дружиною улюбленого учня і продовжувача справи батька – лікаря Михайла Яковлєва. У 1910 році засну­вала в Голі­цино біля Мо­скви приватну чоловічу гімназію з німецькою та анг­лійсь­кою мовами на­вчання, та керувала нею до 1918 року. Похована на кладовищі Донського мона­стиря, поруч із чоловіком. Біля їхніх могил упокоївся і прах трьох доньок.

Народився у Берліні, під час зарубіжного стажування доктора Скліфосовського. За­кінчив навчання в 2-му Московському Ка­детському корпусі й 3-му Олександрівсь­кому військовому училищі в 1887 році та направлений юнкером в гре­надерський Кексгольмський лейб-гвардії Імператора Австрійського полк. Поширю­ється інфор­мація, що він загинув на російсько-японсь­кій війні 1904/1905 роках, але це не так.  

Правник за осві­тою, помер у молодому віці від катарального запалення легень у Ялті, де його й поховали.

Цей первісток Софії Олександрівни був непересіч­ною людиною. Про це згадують всі, хто з ним спілкувався. Із листування Миколи Скліфосовського дізнаємося, що ще в 1889 році у Володимира виявили туберкульоз нирок із гострою сечокам’яною хворобою.

Помер у віці 6 місяців, похований на кладовищі в селі Яківці. 

Про неї достовірної інформації мало. Хрещена в Москві, Володимирській церкві в Придворних слободах. В  публікаціях стверджують, що народилася з інвалідністю. 

Дожив до раннього шкільного віку. У 1887 році, в пам’ять про нього, батько  фінансував спорудження й обладнання в Яківцях змішаної початкової школи та був її офіційним попечителем. 

Закінчив Імператорське училище правознавства в Санкт-Петербурзі й отримав право на ранг чиновника Х класу. Працював помічником правителя справ канцелярії Полтавського губернатора. Покінчив життя самогубством мало не відразу після смерті батька (за неперевіреними даними, був пов'язаний із революціонерами-террористами).