Після майже двох років невідомості додому на щиті повернувся захисник із Полтавщини
Фото: Кременчуцький ТелеграФ
У мирному житті чоловік 17 років присвятив службі кінологом, а у 2024 році став на захист України. Боєць загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Про прощання із бійцем 3 липня повідомила Кременчуцька міська рада.
Олександр Кісін народився 14 грудня 1971 року в селі Пригарівка на Полтавщині . Після закінчення школи здобув фах водія у Кременчуці. Спочатку чоловік працював трактористом у колгоспі, а з часом влаштувався кінологом у Кременчуцькій виправній колонії де пропрацював 17 років до виходу на пенсію. Після цього Олександр Кісін повернувся до рідного села.
У 2024 році Олександра Кісіна було мобілізовано до лав ЗСУ. Боєць ніс службу у складі 3-го єгерського батальйону 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри на посаді водія мінометного взводу. Побратими згадують про нього, як про мужнього захисника і надійного побратима, який назавжди залишиться у пам’яті особового складу батальйону та бригади.
27 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Бажане Друге на Донеччині. У захисника залишились сестра і батько. Майже два роки Олександр Кісін вважався безвісти зниклим. Рідні і близькі жили з надіями на краще, але захисник повернувся на рідну землю на щиті.
«Був таким, як то кажуть, дуже відповідальним. І тому, коли все сталося, то він, звичайно ж, вважав, що потрібен робити те, що від нього потребують. Він все життя так віддавався тій справі, яку потрібно було робити», – згадує сестра бійця.
Панахида за полеглим пройшла 3 липня у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Олександра Кісіна у меморіальному секторі захисників та захисниць України на Свіштовському кладовищі.
Вічна пам’ять воїну!
Згадаймо імена полеглих захисників з Полтавщини
Олександр Базилевич народився 15 березня 1987 року у Лубнах. З 2023 року Олександр Базилевич хоч мав проблеми зі здоров’ям, та домігся і вирушив захищати свою країну від ворога. Старший солдат служив на посаді водія-електрика взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини. 20 травня у ході бойових дій на Покровському напрямку фронту у Донецькій області серце воїна припинило битися.
Володимир Кабанов у 2015 році добровільно став на захист України та брав участь в АТО. Повернувшись до цивільного життя у 2017 році, воїн вирішив здобути військову освіту. У січні 2022 року Володимир Кабанов повернувся до армії за контрактом. Бій 6 листопада 2024 року став останнім для воїна. Він загинув на Курщині.