Плетіння маскувальних сіток у Полтаві: куди можна прийти і хто цим займається
Плетіння кожної маскувальної сітки волонтерки з підрозділу «Полтавського батальйону небайдужих» розпочинають з молитви та серденька, яке потім не видно на загальному полотні. Так вони перетворюються на обереги для бійців Збройних сил України.
Про це розповіла волонтерка Тетяна Сігіда.
З 2014 року їхня група виготовила майже 4 тисячі маскувальних сіток. Це понад 70 тис. квадратних метрів. Також виготовили 819 чугайстрів (кікімор) для снайперів та розвідників, які надягають їх, щоб стати непомітними.
«Усі ці роки ми працювали без вихідних. Для нас цей режим є таким вже сталим. Ми поєднуємо нашу діяльність з роботою, серед нас є лікарі, вчителі, журналісти тощо. Ще на початку ми домовилися, що будемо тут до перемоги. Замовлень на 3 місяці вперед отримували, багато навчалися правильно плести сітки, щоб вони дійсно допомагали нашим захисникам».
Чугайстри, які виготовляють для розвідників та снайперів перевіряли бійці «Айдару» й завдяки цим маскувальним костюмам захисників не видно навіть на тепловізорах. Багатошаровість мішковини, конопель та інших тканин й закривають температур тіла.
Усі, хто виготовляє маскувальне спорядження потім несе відповідальність за його якість, адже від цього залежить життя воїнів на позиціях. Тетяна Сігіда каже, що у Полтаві є багато груп, де плетуть маскувальні сітки. Це корисно і для людей, бо вони зайняли руки й голови, але це має бути корисно й для армії:
«Ми теж припускалися помилок. У 2014 році нам було важче, тому що інформації не було. Зараз її вдосталь. Ми маємо розуміти, що це маскувальне спорядження, а не демаскувальне. Коли ви не маєте певних матеріалів, щоб зробити сітку правильно, це не означає, що можна робити будь-яку. Ми співчуваємо людям, яким доводиться вивчати усе про плетіння, але варто зрозуміти, що ми не робимо бронежилет, якщо в нас немає пластин, які будуть стримувати кулі. Ми не маємо робити сітки з того, що не підходить для маскування».
Під час плетіння варто уникати типових помилок.
- спосіб плетіння. Вони дуже різні, але їх легко знайти навіть в інтернеті. Є найбільш типовий – прапорцями. Його використовують, якщо хочуть плести і нав’язувати шматочки тканини на сітку вузликами. Мінус цієї сітки в тому, що вона дуже важка і через неї бійці нічого не побачать, але вона підходить для накривання статичних об’єктів. Наприклад, мішків;
- тканину на сітці потрібно плести стрічкою, вона має згинатися різними формами, немов, рухатися. Типова помилка коли різні стрічки плетуть прямими лініями, геометричними фігурами. Таких візерунків немає в природі і ворог легко помітить таку сітку навіть з великої відстані;
- необхідно правильно підбирати кольори. Якщо це весняно-осінній сезон, то використовувати можна коричневі відтінки, темно-зелені, хакі, пісочний колір. У жодному випадку не можна вплітати синій колір, адже в природі його немає. Також не варто використовувати чорний колір разом з іншими. Він підходить тільки для розподілу на полотні й надання об’єму;
- як основу для сітки не можна використовувати волосінь, адже сітка має бути неодноразовою, а «ліска» легко рветься.
Хороша сітка може слугувати рік-півтора, але з часом матеріали вигорають:
«Загалом сітки довго служать, тільки важливо, щоб вони були правильними. Уявляйте, що за нею ваші діти чи кохані, коли плетете її. Військові ніколи не скажуть, що сітка не годиться. Вони говорять: «Цілуємо ваші ручки», але потім не використають, якщо матеріал не придатний. До нас зверталися різні групи і ми передавали досвід. Дуже радіємо коли багато різних груп роблять хороші сітки й готові навчати ще».
Загалом на одне полотно витрачають по 4 години, плетуть спорядження паралельно . Підрозділ батальйону «Handmade для армії» щодня виготовляє по 4 сітки. Нині працюють у приміщенні осередку «Європейської солідарності» у Полтаві.
Волонтерки кажуть, що 8 років навчалися і готові ділитися досвідом. Будуть щасливими, якщо наші хлопці будуть захищеними, а не навпаки. Якщо ви хотіли б долучитися до процесів, або попросити про майстер-клас, пишіть у групі.
Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту «Strategic Media Support Program». Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки NED.
