Повному кавалеру ордена «За мужність» хочуть присвоїти звання Героя України
Колаж ЗМІСТу
Військовий шлях Тараса «Лиса» В’юна розпочався ще у 2014 році. З початком повномасштабної війни захисник воював на найгарячіших напрямках фронту.
Рідні воїна створила петицію про присвоєння захисникові звання Героя України посмертно. Наразі вона зібрала понад 500 підписів з необхідних 25 тис. Підтримати петицію просять за посиланням.
Життєвий шлях захисника
Тарас В'юн народився й виріс в Кременчуці. У 2005 році закінчив Кременчуцький педагогічний коледж. Хлопцем він мріяв про військову форму, тому після армії вступив до навчального закладу МНС у Харкові на заочне відділення й до 2010 року працював у 12-й державній пожежній частині рятувальником.
Коли у 2014 році почалися заворушення, Тарас В’юн пішов до військкомату з проханням записати його в резерв. На службу потрапив у тому ж році. Військовий шлях Тараса В’юна почався у 2014 році. У тому ж році у боях за Маріуполь врятував життя понад 20 українських бійців, винісши їх з поля бою під ворожим вогнем. У 2015 році у боях за Краматорськ підбив ворожий танк та знищив його екіпаж. У 2016 у боях за Авдіївку, знищив ворожий мінометний розрахунок, що завдавав великих втрат нашим військам.
У 2014 році Тарас В’юн з побратимами знаходився в Дебальцеве. Його рота снайперів виконувала специфічні завдання. Військові неодноразово заходили в місто, щоб невеликими групами вивести особливий склад підрозділів, які потрапили в Дебальцевський котел.
Він брав участь в АТО – пішов добровольцем, після чого обрав для себе професію військового. Підписавши контракт, з 2018 року служив на посаді командира роти снайперів. Служив «Лис» у 17-й окремій важкій механізованій Криворізькій бригаді імені Костянтина Пестушка
З початку повномасштабного вторгнення «Лис» брав участь в бойових діях на найгарячіших напрямках. В одному з боїв попав під мінометний обстріл й був важко поранений.
Указом Президента України в червні 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, Тараса В’юна нагородили орденом «За мужність» І ступеня – він став повним кавалером ордену.
Комплектом до орденів «За мужність» були поранення в ногу, критичне поранення черевної порожнини, втрата понад 80% крові, безліч операцій, втрата внутрішніх органів, зупинки серця і повернення назад з інших світів.
У Тараса В’юна лишилися уламки, які періодично спричиняли внутрішні кровотечі. 6 грудня 2025 року, у День Збройних Сил України, серце воїна зупинилося.