П’ять історій про вишиванки від жительок Полтавщини
Полтавський міський Будинок культури зібрав інформацію про вишиванки. Історії та фото опублікували на фейсбук-сторінці закладу.
Ось деякі з опублікованих історій.
Про вишиванки своєї бабусі розповіла Олена Охрименко. Вона згадує про свою бабусю та розповідає про сорочки, які вона вишила:
«У моєму гардеробі величезна кількість вишиванок. Всі вони чудові. Та є декілька з них особливо дорогих моєму серцю. Для мене ці вишиванки уособлення української жінки – моєї бабусі.
Коли дивлюся, як вони філігранно пошиті – завмирає подих, тисячі маленьких мурах "проносяться" по моєму тілу, бо я в захваті на скільки то гарно. Уявляєте все пошито вручну. Перед моїми очима люба бабуся, яка вишиває».
Фотографіями старовинних вишиванок поділилася Наталія Кінь. За її словами, до цього часу збереглися дві старовинні вишиванки, які вишивала її прабабуся. Сорочки зберегла найменша з чотирьох дочок прабабусі і передала Наталії Кінь.
Також, є одна маленька дитяча вишиванка, яку вишила її бабуся для мами. Цій вишиванці майже 65 років.
Про весільні рушники і вишиванки однієї із сімей розповіла Зінаїда Фуркайло:
«Це весільна сорочка і весільний рушник жительки села Сем’янівка (так тоді і назвалося село) Стадник Меланії, яка народилася 1892 року, а вінчалася у 1910 році з Педоренко Михайлом, своїм односельцем».
Зінаїда Фуркайло розповіла, що сім’я пережила революція, громадянську війну, колективізацію, голод, Другу світову війну:
«Пронесли крізь всі лихоліття цю сорочку, цей рушник. Не загубили, не продали, не обміняли».
Про вишиванку своєї мами розповіла Наталія Жолонка. Вона пише, що у її мами була «груба домоткана» сорочка, в якій жінка поїхала до коханого в Севастополь:
«Яким же було здивування дівчини, коли вона побачила, що люди у місті мають зовсім інший вигляд. [...] придбати одяг як у містянок, у неї коштів не було.
І тоді коханий на заводі, де він працював, попросив хлопців зібрати йому по 1 карбованцю для коханої».
Тих коштів вистачило на взуття, кофтинку, спідницю та на матерію для весільного вбрання нареченої. Жінка на знак вдячності вишила на весілля свою сорочку.
Про сорочку «яка гастролювала» розповіла Галина Чернявська:
«Цю сорочку вишила моя мама Олександра Ярошенко, якій цього року виповнилося 100 років. Крізь все життя вона пронесла цю сорочку, на якій вона вишила виноградинки, ще коли була зовсім юною дівчиною. Пройшовши всі покоління вишиванка потрапила до мене, на той час актриси народного театру».
За її словами ця сорочка надихала її на створення сценічних образів. Разом з Галиною Чернявською вишиванка пройшла увесь шлях гастролей.
Прочитати повністю ці та інші історії можна за посиланням.
Перелік заходів до Дня вишиванки у Полтаві можете переглянути тут.