Родині полеглого снайпера з Полтавщини передали орден «За мужність»
Нагороду передали родині. Фото Потавського ТЦК та СП
Посмертну відзнаку за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України передали рідним захисника.
Про те, що Володимир Боценко посмертно удостоєний відзнакою 24 квітня повідомили у Полтавському обласному ТЦК та СП.
Старшого сержанта Володимира Боценка нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня 14 січня 2026 року. Відзнаку передали рідним воїна 24 квітня у Лубнах.
Життєвий шлях воїна
Володимир Боценко народився 20 січня 1982 року в Засуллі. Чоловік закінчив Засульську загальноосвітню школу, а пізніше – Хорольський агропромисловий коледж. Після строкової служби у лавах Збройних Сил все його життя було пов’язане з одним підприємством – Лубенським насіннєобробним заводом. Тут він працював головним енергетиком.
«Володимир захоплювався технікою, музикою, але найбільшою цінністю завжди вважав сім’ю. Був надзвичайно уважним до потреб своїх рідних і справжньою опорою родині», – повідомили у громаді.
З початком повномасштабної війни чоловік став на захист України. Він служив на посаді стрільця-снайпера механізованого батальйону. 15 листопада життя військовослужбовця обірвалося у бою поблизу Кераміка на Донеччині.
Нагадаємо, що у Полтаві 16 квітня посмертні відзнаки за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України передали рідним 21 захисника.
Додамо, що Президент України посмертно нагородив старшого солдата Віталія Куніна орденом «За мужність» III ступеня. Відзнаку передали матері.
Нагадаємо, що сестрі полеглого захисника Василя Чміля передали почесну нагороду Головнокомандувача Збройних Сил «Комбатантський хрест» та нагрудний знак «Честь та Пам’ять». Захисник брав участь у боях на Сумщині, там він схилив голову виконуючи бойове завдання поблизу села Безсалівка. Йому присвоїли відзнаки за наказом Головнокомандувача ЗСУ від 27 січня 2026 року.
Нагадаємо, що сестрі полеглого захисника Василя Чміля передали почесну нагороду Головнокомандувача Збройних Сил «Комбатантський хрест» та нагрудний знак «Честь та Пам’ять». Захисник брав участь у боях на Сумщині, там він схилив голову виконуючи бойове завдання поблизу села Безсалівка. Йому присвоїли відзнаки за наказом Головнокомандувача ЗСУ від 27 січня 2026 року.