Тіло оборонця Маріуполя, який помер у полоні, повернули до Полтавщини

Про це повідомили у Пирятинській громаді. Через рік після загибелі із захисником прощатимуться у рідній громаді.

Усі охочі вшанувати пам’ять воїна можуть доєднатися до прощання, яке відбудеться о 10:00 на вул. Спартака, 52 в Пирятині. Об 11:00 біля адмінбудівлі Пирятинської міської ради проведуть траурний мітинг та поховають бійця на міському цвинтарі.

Народився воїн 13 грудня 1963 року в селі Порт Артур Уральської області. Закінчив Пирятинську середню школу №6. З 1981 року проходив строкову військову службу.

Трудовий шлях Сергій Григор’єв розпочав у 1984 році – працював на посаді водія в нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння  у Пирятині. Пізніше був машиністом-кочегаром Пирятинської нафтобази, водієм у кооперативах  «Райдуга» та «Будівельник», будівельником Пирятинського навчально-курсового комбінату. З 2012 по 2016 роки був заступником директора з господарської частини Пирятинського ліцею.

У лютому 2020 року чоловік вирішив служити за контрактом та брав участь в Операції об’єднаних сил на сході країни. З перших днів повномасштабного вторгнення перебував у Маріуполі. У квітні 2022 року росіян захопили оборонця в полон. Довгі місяці неволі похитнули стан здоров’я військовослужбовця й 20 травня 2023 року Сергій Григор’єв помер.

Нещодавно тіло захисника вдалося повернути до України.

Вічна пам’ять герою.

Згадаймо імена полеглих на фронті земляків

У Полтаві провели в останню путь захисника Євгенія Борисова, який поліг у бою за незалежність України. Своє останнє бойове завдання Євгеній Борисов виконував цьогоріч, 7 червня. Загинув захисник у районі населеного пункту Сокіл на Донеччині. 

5 березня 2022 року Віктор Тимошенко добровільно пішов на російсько-українську війну. Служив на посаді старшого навідника мінометного взводу механізованого батальйону. 16 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Часового Яру на Донеччині Віктор Тимошенко загинув. Після прощання воїна поховали з почестями в Горішніх Плавнях на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».

Після повномасштабного вторгнення Володимира Коханича призвали до війська. Воїн служив на посаді водія зенітно-ракетного відділення прикордонної комендатури швидкого реагування. Разом з побратимами солдат виконував бойові завдання. Захисник помер 19 червня в населеному пункті Суботів на Черкащині.