У Кременчуці перейменували музичну школу та філії бібліотеки

Джерело – polissia.net
У назвах вулиць, школи та філій бібліотек увічнили імена Миколи Лисенка, Павла Житецького та Всеволода Нестайка.
Рішення про перейменування у Кременчуці ухвалили на засіданні міської ради 16 серпня.
Нові назви отримали дві кременчуцькі вулиці. Вул. Ковальова перейменували на вул. Сержанта Трушакова, а вул. Верхньодніпровську – на вул. Сержанта Філіппова.
Також перейменували кілька закладів у Кременчуці:
- Кременчуцькій дитячій музичній школі №1 імені Чайковського присвоїли ім'я Миколи Лисенка – засновника української класичної музики;
- філії №2 міської публічної бібліотеки присвоїли ім’я Павла Житецького – видатного мовознавця та уродженця Кременчука;
- філії №3 міської публічної бібліотеки присвоїли ім'я Всеволода Нестайка – класика української дитячої літератури.
Микола Лисенко
Микола Лисенко – знаменитий український композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.
Брав участь у підготовці до відкриття 1903 році у Полтаві пам'ятника Івану Котляревському. У 1908 році очолив першу легальну українську громадсько-політичну організацію «Київський український клуб» та засновану в 1906 році першу всеукраїнську організацію – «Об'єднаний комітет по спорудженню пам'ятника Т. Г. Шевченку в Києві», на адресу якого надходили кошти від концертів і благодійні внески з Австралії, Америки, Канади, не кажучи вже про всю Європу.

Разом з Олександром Кошицем організував 1905 року музично-хорове товариство «Київський Боян», головою якого був до кінця життя.
Творча спадщина Миколи Лисенка вражає. Він – автор 10 опер на українські теми (найвідоміші – «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда», 120 камерно-вокальних творів (більшість на тексти Тараса Шевченка – 88), 40 хорових творів, серед них чотири кантати для солістів, хору та симфонічного оркестру, симфонічні твори (симфонія, фантазія, увертюра), камерно-інструментальні, з них – 60 фортепіанних.
За життя Микола Віталійович записав понад 1500 українських народних пісень та виконав понад 500 опрацювань пісень – або для голосу з фортепіано, або для хору.
Павло Житецький
Павло Житецький – філолог, педагог і громадський діяч. Один із основоположників українського мовознавства.
Досліджував історичну фонетику української мови, автор «Нарису звукової історії малоруського наріччя» (1876). Вивчав Пересопницьке Євангеліє («Опис Пересопницького рукопису ХVI ст.», 1876), першим показав значення «Енеїди» Івана Котляревського для формування нової української літературної мови. Автор шкільних підручників: «Теорія твору з хрестоматією» (1895), «Теорія поезії» (1898), «Нариси з історії поезії» (1898).

Один із фундаторів київської «Громади» (1861), дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця (1879), Наукового товариства імені Шевченка (1903), член-кореспондент Петербурзької академії наук (1898), доктор російської словесності (1908). Свого часу без його участі не обходився жодний захід на пошану Тараса Шевченка.
Павла Житецького називають першим істориком української мови. Автор близько 30-ти ґрунтовних праць з історії української мови, літератури і фольклору. Зробив вагомий внесок у розробку принципів і критеріїв українського правопису. Обґрунтував концепцію безперервного розвитку українського народу, його мови і культури з часів Київської Русі.
Всеволод Нестайко
Всеволод Нестайко – один із найпопулярніших у світі дитячих письменників. За 55 років літературної діяльності він написав більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, частина яких увійшла до золотого фонду дитячої літератури України.
Свій творчий шлях Всеволод Нестайко починав у дитячому журналі «Барвінок», де друкувався разом з іншими класиками — Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. У 1956 році побачила світ збірка оповідань письменника під назвою «Шурка і Шурко». А через два роки - казкова повість «У Країні Сонячних Зайчиків».

Бачив він і голод, і смерть. Однак навчився дивитися на світ з оптимізмом і гумором. Як розповідав Всеволод Зиновійович, допомагали родинні перекази — саме такими дотепниками, які викрутяться з будь-якої ситуації, були його дідусь по материнській лінії Іван Довганюк та прадід письменника Семен Довганюк.
Найвідомішими книгами Всеволода Нестайка стали підліткова трилогія «Тореадори з Васюківки», казкова казки про Країну Сонячних Зайчиків», оповідання «Одиниця з обманом», «П'ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна», «Чудеса в Гарбузянах» та багато інших. 1979-го року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Нагадаємо, що до перейменування вулиця в Чернівцях носила ім’я російського композитора Михайла Глінки. Тепер у Чернівцях є вулиця названа на честь полтавця Симона Петлюри.
У Чернівецькій громаді перейменували понад 60 вулиць та провулків. Одну з вулиць міста назвали на честь Голови директорії Української народної республіки Симона Петлюри, який народився та виріс у Полтаві. Це рішення ухвалили на сесії Чернівецької міської ради 25 липня