У Кременчуці залишаються три пам’ятники агенту НКВС Макаренкові
Фото – kop.net.ua
Полтавщина поступово позбавляється пам’ятних знаків радянському агентові Антону Макаренку, якого вважали визначним педагогом. Нині монументи на його честь залишаються у Кременчуці.
Про пам'ятники Макаренку ЗМІСТу повідомили у представництві УІНП в Полтаві 2 березня.
Упродовж тижня у Полтаві зняли три дошки Макаренкові. Перша розміщувалася на будівлі вчительського інституту на вул. Семена Антонця, де раніше навчався педагог. Друга – на будівлі на пров. Госпітальному, де він жив під час навчання. А третя – на фасаді одного з корпусів ПНПУ.
Проте пам’ятні знаки агентові НКВС залишаються у Кременчуці. Це пам’ятник біля меморіального музею Макаренка на вул. Михайла Драгоманова, монумент на вул. Петруся та пам’ятник «Макаренко і діти» на території педагогічного коледжу.
В УІНП говорять, що ці пам’ятки також необхідно демонтувати.
Чому пам’ятні знаки Макаренкові необхідно прибрати
Через спірні моменти в його біографії, в УІНП вирішили дослідити матеріали архівної справи МВС УРСР № 2400 «Макаренко Антон Семенович». Фахівці визначили, що Антон Макаренко з 1 липня 1935 року обіймав посаду помічника начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР (народний комісаріат внутрішніх справ).
14 липня 1936 року Антон Макаренко подав рапорт на звільнення з НКВС УРСР. З жовтня 1936 року був виконуючим обов’язків керівника колонії НКВС № 5 у м. Бровари Київської області.
Відповідно до закону про деколонізацію, до символіки російської імперської політики належать об’єкти, присвячені працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів. Це зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи. Тому експертна комісія УІНП надала такий висновок:
«Не зважаючи на те, що Антон Макаренко як педагог та письменник був пов’язаний з розвитком української науки та культури, Закон не передбачає жодних винятків для назв, присвячених працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів.На підставі наведеного, об’єкти, присвячені Макаренку Антонові Семеновичу, належать до символіки російської імперської політики. Подальше використання його імені в назвах є пропагандою російської імперської політики».
Попри це передбачені законом про деколонізацію обмеження не поширюються на дослідження творчої спадщини Антона Макаренка, зберігання, продаж, читання видань його творів, експонування пов’язаних з педагогом предметів та документів у музеях тощо.