У Полтаві помер видатний професор Олександр Катрушов
У Полтавському державному медичному університеті повідомили про смерть колеги, науковця та медика Олександра Катрушова.
Прощання з професором відбудеться 8 листопада у залі прощань паталогоанатомічного бюро обласної лікарні о 12:00.
Професор Олександр Катрушов, у минулому випускник стоматологічного факультету Полтавського медичного стоматологічного інституту. Свою трудову діяльність розпочав лікарем-ординатором стаціонару щелепно-лицьової хірургії Вінницької обласної клінічної лікарні імені Пирогова.
У 1977 році приїхав до Полтавського медичного стоматологічного інституту, де працював спочатку старшим лаборантом кафедри нервових хвороб, а згодом асистентом кафедри гігієни.
У 1983 році блискуче захистив кандидатську дисертацію на тему: «Влияние БАВ антиоксидантного и гиполипидемического действия на биохимические и биофизические показатели эритроцитов при экспериментальном холестериновом атеросклерозе».
З 1994 по 1996 рік був керівником проєкту, що отримав грант від МОЗ України.
У 1995 році захистив докторську дисертацію на тему: «Використання нових органоспецифічних поліпептидних препаратів для експериментальної терапії патологій, викликаних пошкоджуючими факторами навколишнього середовища», на спеціальний Раді при Інституті фармакології та токсикології АМН України.
З 1996 року – професор. Під його керівництвом захистили 12 кандидатських дисертацій. Лекції завідувача кафедри відзначались великою майстерністю, їх він читав на високому науково-професійному рівні, емоційно й доступно.
Наукові дослідження знайшли віддзеркалення у численних друкованих роботах, патентах України, монографіях навчальних посібниках та багатьох інших наукових та методичних працях. Олександр Катрушов був головою наукового товариства гігієністів Полтавської області, спрямовував його діяльність на підвищення теоретичного і професійного рівня працівників профілактичної медицини та розвитку вітчизняної гігієнічної науки.
З 1997 року очолював кафедру загальної гігієни і екології. За останні роки назва кафедри змінювалася багато разів, а от серце кафедри, її очільник, мав незмінний талант педагога, досконалий розум науковця, добре серце і напрочуд гарну вдачу. Він завжди пліч-о-пліч був разом зі своїми колегами і студентами, продовжував найкращі традиції творчої праці та успішного виховання майбутніх лікарів.