У Полтаві прибрали другу дошку радянському педагогові Макаренку
Фото – «Деколонізація. Україна»
Перша дошка Антонові Макаренку розміщувалася на колишній будівлі вчительського інституту, а друга – на будинку, де він жив.
Про це 25 лютого повідомили в організації «Деколонізація. Україна».
Нещодавно з публічного простору на пров. Госпітальному прибрали другу дошку Макаренку. У цій будівлі, де вона розміщувалася, педагог жив під час навчання в Полтавському вчительському інституті упродовж 1914-1916 років.
Остання дошка знаходиться на фасаді ПНПУ:
«Інститут національної пам'яті знову проігнорував наше звернення та не надіслав лист із роз'ясненнями про необхідність демонтажу на ім'я ректорки ПНПУ», – коментують ситуацію в організації «Деколонізація. Україна».
Нагадаємо, що перша дошка розміщувалася на вул. Семена Антонця 10. Це житловий будинок, де раніше розміщувався Полтавський вчительський інститут. Там упродовж 1924-1917 років навчався Антон Макаренко. Її нещодавно знесли.
Чому пам’ятні знаки Макаренкові необхідно прибрати
Через спірні моменти в його біографії, в УІНП вирішили дослідити матеріали архівної справи МВС УРСР № 2400 «Макаренко Антон Семенович». Фахівці визначили, що Антон Макаренко з 1 липня 1935 року обіймав посаду помічника начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР (народний комісаріат внутрішніх справ).
14 липня 1936 року Антон Макаренко подав рапорт на звільнення з НКВС УРСР. З жовтня 1936 року був виконуючим обов’язків керівника колонії НКВС № 5 у м. Бровари Київської області.
Відповідно до закону про деколонізацію, до символіки російської імперської політики належать об’єкти, присвячені працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів. Це зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи. Тому експертна комісія УІНП надала такий висновок:
«Не зважаючи на те, що Антон Макаренко як педагог та письменник був пов’язаний з розвитком української науки та культури, Закон не передбачає жодних винятків для назв, присвячених працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів.На підставі наведеного, об’єкти, присвячені Макаренку Антонові Семеновичу, належать до символіки російської імперської політики. Подальше використання його імені в назвах є пропагандою російської імперської політики».
Попри це передбачені законом про деколонізацію обмеження не поширюються на дослідження творчої спадщини Антона Макаренка, зберігання, продаж, читання видань його творів, експонування пов’язаних з педагогом предметів та документів у музеях тощо.