Відсьогодні на заклади без пандусів можна офіційно скаржитися – почали діяти нові норми щодо інклюзивності
З 1 квітня офіційно починають діяти нові державні будівельні норми (ДБН) щодо обов’язкового створення безбар’єрного простору в Україні. ЗМІСТ вирішив дізнатись, що в них нового, чому вони важливі та які покарання будуть за їх недотримання.
Нові ДБН насамперед мають на меті змінити філософію суспільства стосовно інклюзивності. На сьогоднішній день, багато громадських закладів побудовані без врахування потреб людей з інвалідністю. Ірина Твердохліб, представниця Всеукраїнського громадського об’єднання Національної асамблеї людей з інвалідністю, розповіла, що Полтава – місто, яке абсолютно не є інклюзивним середовищем, хоча однією з розробників цих норм є полтавка Тетяна Литвиненко:
«З 1 квітня ми матимемо можливість скаржитись на заклади, в яких не буде дотримано нових ДНБ. Вся надія на архітекторів, бо замовники майже ніколи не турбуються про те, наскільки дотримано всі норми, що стосуються людей з інвалідністю. Інклюзивне середовище важливе не тільки для людей з інвалідністю. Безбар’єрність – це одна з ознак сучасного і прогресивного суспільства».
У четвер, 28 березня, у Полтавській ОДА Тетяна Литвиненко, одна з розробників нових ДБН, презентувала ці норми. У них наголошено, що влаштування елементів безбар’єрності відтепер є обов’язковим. Проектувальникам насамперед важливо враховувати наявність:
- Пандусів, спеціальних пійомників та інших засобів доступності для людей з порушеннями опорно-рухового апрату;
- Тактильних та візуальних елементів доступності: тактильної підлогової плитки, інформаційних таблиць шрифтом Брайля, аудіопокажчиків для людей з порушеннями зору;
- Візуального інформування, дублювання важливої звукової інформації текстами, організації сурдоперекладу, використання систем звукопідсилення для людей з порушеннями слуху та інші важливі зміни.
За словами розробниці, у самій назві нових ДБН «Інклюзивність будівель і споруд» показано, що вони прямо стосуються формування безбар’єрного середовища. Ця проблема сьогодні стоїть дуже гостро, бо за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, інвалідність в Україні мають близько 10% населення, а це близько 3 мільйонів. Цікаво, що будування інклюзивної споруди коштує так само, як і не інклюзивної. Це говорить про те, що проблема лише у філософії і світосприйнятті архітекторів, які розробляють проекти нових споруд не враховуючи потреби людей з інвалідністю.
Також Тетяна Литвиненко наголосила, що прикладом інклюзивного простору в Україні є станція метро Святошин у Києві. За її словами, на цій станції реалізовані вимоги нових ДНБ: встановлені 2 ліфти для маломобільних осіб, системи тактильної навігації та інше. На її думку, безбар’єрність означає зручність, інформативність та безпеку.
Натомість у Полтаві сьогодні є заклади, в яких не зреалізовані ті чи інші норми:
1. Біля магазину «М’ясо від селян» на зупинці «Університет» є пандус, але користування ним унеможливлює водостічна труба:
2. Банкомати на Сінній, якими не можуть скористатись люди з інвалідністю через відсутність пандусу:
3. Сходи «Цукерні» заважають користуватись пандусом сусіднього магазину, а сам «запропонований» підприємцями пандус не відповідає нормам і потребує ремонту:
4. Пандус у переході не відповідає нормам, а можливість безпечного користування ним для людей з інвалідністю - мінімальна:
Фото Анастасії Добряк