Вирок на знесення: від будинку Бахмутського хочуть залишити лише передній фасад

Автор: Ксенія Малік, 21 травня, 16:40

Фото: Від будинку Бахмутського хочуть залишити лише передній фасад


Стара перевірена роками схема, за якою знищували культурні пам'ятки, а на їх місці будували офісні центри та багатоповерхівки, знову в дії. Цього разу на межі зникнення одна із найпрекрасніших будівель міста.

 

У самому центрі Полтави вже декілька років безпорадно руйнується особняк Бахмутського , більш відомий полтавцям як будинок у мавританському стилі. Утім, «прискорити» його руйнування (̶я̶к̶щ̶о̶ ̶н̶а̶в̶і̶т̶ь̶ ̶н̶е̶ ̶з̶н̶и̶щ̶и̶т̶и̶ ̶н̶а̶й̶б̶л̶и̶ж̶ч̶и̶м̶ ̶ч̶а̶с̶о̶м̶)̶ нещодавно намагалися самі співвласники будинку. Підставою для цього можна вважати вперше створену облікову документацію для цієї будівлі, що її співвласники виготовили за власний (а не державний) кошт і спробували затвердити в Полтавській ОДА.

У міському медіапросторі давно лунають припущення про те, що на землю під Бахмутським вже не перший рік зазіхає компанія-забудовник цього мікрорайону. Проте чи є справжні підстави вважати забудовника причетним до виготовлення паспорту об’єкта, який більше нагадує вирок на майбутнє знесення, ніж на документ про охорону пам’ятки? Наші журналісти пояснюють, що не так з документами по будинку Бахмутського, і хто у Полтаві фактично розпочав сценарій його знищення.

 

На позаминулому тижні на консультативній раді з питань охорони культурної спадщини при Департаменті культури і туризму Полтавської ОДА відбувся розгляд облікової документації для пам’ятки архітектури місцевого значення – особняка Бахмутського. На стіл представників архітектурної та містобудівної комісій лягли такі документи, як: паспорт об’єкта, його облікова документація та технічний акт огляду будівлі. Даний пакет вкрай не задовольнив консультативну раду та викликав справжнє обурення в архітекторів, представників містобудівної ради та окремих представників громадськості.

«Згідно з нашою інформацією, замовником і платником виготовлення документації є сам співвласник будівлі пан Власенко. Утім, у відповідності до наданих ним документів, об’єктом охорони у цій будівлі визначено лише головний фасад пам’ятки. Також, як ми побачили у технічному акті, обстеження будівлі було проведено без представників управління культури міської ради, історична довідка по пам’ятці була відсутня, креслення відсутні. Тобто, по суті, те що замовляли – те і зробили. Документація відправлена на повне переопрацювання», – прокоментувала результат засідання головна архітекторка області Ірина Особік.

Визначним є той факт, що співвласник будівлі О. І. Власенко навідріз відмовився від пропозиції Управління культури та туризму виготовити облікову документацію за кошт державного бюджету, при тому, що і кошти на це в бюджеті вже були закладені. Та і як зазначили на консультативній раді, відмова власника від можливості професійного і якісного дослідження будівлі відповідними фахівцями викликало великий сумнів у тому, що він ставить за мету подальше її збереження і реставрацію.

«Пам’ятками місцевого значення опікується Департамент культури ОДА. Ми включили їх до переліку, згідно з яким на цей рік були виділені кошти на відповідні заходи зі створення облікової документації. Між тим, поки у нас на це проводиться тендер, вони самі вже це і зробили. Але те, що зробили, – має дуже низький рівень. Тож ми зараз подаємо заяву до Мінкульту, щоб оштрафувати власників за утриманні пам’ятки в неналежному стані», – сказала Валентина Вождаєнко, керівниця Департаменту культури і туризму.

 

Навіщо облікова документація для пам’яток культурної спадщини

Пояснюємо. Будь-яким власникам пам’ятки культурної спадщини – чи то приватним, чи то органам місцевого самоврядування – за Законом на руках потрібно мати охоронний договір, укладений з органом охорони культурної спадщини щодо цього об’єкту. У договорі прописуються всі умови зберігання і використання пам’ятки. І надалі власники мають забезпечувати його збереження в належному стані, як і реставрацію, консервацію та всі інші типи ремонтних та відновлювальних робіт. Охоронний договір, створений на будь-яку пам’ятку культурної спадщини, свідчить, – відтепер за Законом цей об’єкт не можна руйнувати. Створюється такий документ після низки історичних та архітектурних досліджень на основі паспорту об’єкту, пакету облікових документів, інженерних планів, технічних актів, історичної довідки тощо.

І ось тут, у нашому випадку, архітектори вбачають основну підступність ситуації. Адже те, що було написано у поданих співвласником документах, фактично означало відсутність архітектурної цінності для більшої частини особняка.

«Навколо ведеться забудова, вочевидь, ця пам’ятка інвестору дуже заважає. Він вирішив підкріпити пам’ятку паспортом, в якому формально визначають, що більшу частину будинку і його території можна тихенько демонтувати або спалити, як музичні класи Базилевич. А потім подати проектну пропозицію щодо реставрації і збереження однієї стіни головного фасаду. А за ним побудувати все, що захочемо. Потім можна буде поставити паркан двометрової висоти непрозорий. А через декілька днів ми не побачимо навіть і тієї стіни, яка залишилася. Отакі перспективи цього документу. І чи розуміла це сама дослідниця, яка робила паспорт, невідомо. Бо у створеному нею документі написано треба охороняти “головний фасад”, і все», – прокоментувала ситуацію кандидат архітектури, член правління ГО «SAVE POLTAVA», Оксана Білявська.

 

Отже, що не так з документацією будинку Бахмутського:

Детальніше – про недоліки новоствореної облікової документації, представлених від співвласника. За словами експертів, які проаналізували пакет документів:

  1. Документація виконана не повністю та містила багато питань, хоча й була замовлена в Києві та виконувалась київською дослідницею Інною Шулешко. Акти огляду пам’ятки виконувалися іншою організацією, з якою дослідниця не мала прямого зв’язку, тому що там її підпису не було взагалі.
  2. При огляді будівлі й створенні технічних актів представник органу охорони культурної спадщини управління міської ради був відсутнім. Проте, за правилами, у момент огляду пам’ятки цей представник має засвідчити всі відомості, що сторонні інженери вписують до акту.

«У куточку цього акту якимсь дивним чином з’явився підпис Лариси Миколаївни Кречко – начальниці управління культури міської ради, що викликало у нас великі сумніви , чи була вона взагалі на об’єкті, а якщо ні, навіщо тоді підписала цей акт», – коментує акт Оксана Білявська.

  1. Пам’ятку оглянули і зробили висновки щодо неї як щодо звичайної будівлі, визначивши її стан як непридатний для нормальної експлуатації. Утім, визначення «непридатний» немає в поняттях щодо пам’яток архітектури, є стан, визначений поняттями «добрий», «задовільний», «незадовільний» та «аварійний». До того ж, за технічним актом у будівлі вже існують аварійні ділянки.
  2. Історична довідка, що обов’язково має входити до складу документів, досліджувати об’єкт і давати підстави для надання йому цінності, статусу і усього іншого, завуальовано розповідає на 7 аркушах, що таке архітектурна Полтава, і лише на одній сторінці містить інформацію про особняк. Крім того, Ольга Рудковська, київська «пам’яткоохоронниця», спростовує версію полтавських архітекторів, що базується на стильових, архітектурних і графічних підставах, про те, що будинок, із великою вірогідністю, є твором архітектора Городецького. Київська дослідниця не висуває якихось інших версій, хто б це міг бути. Але версію Бориса Тристанова, як таку, що потрібно опрацювати, дослідниця не готова сприймати, судячи з її висновків.

«Якщо говорити про чистоту наукового дослідження, то так, дійсно, автографа Городецького ми не знайшли. Але в цьому випадку, в такій критичній ситуації по українським пам’яткам, закладати такі натяки на негативність у дослідженні – не зовсім коректно», – вважає Білявська.

  1. За всіма формальними складовими паспорту, в ньому не було надано відповіді ні щодо того, як розвивався об’єкт, ні які він має особливості. Тут немає іконографічних матеріалів, як цей об’єкт виглядав до Другої світової війни. Була лише одна всім відома фотографія, де було зображено вже той момент, коли об’єкт був поруйнований. Вочевидь, паспорт пам’ятки було створено, спираючись на цю фотографію. Автор паспорту формально хоче сказати: тут нічого не збереглося. Тут – одна фасадна стіна, а дворові стіни не представляють із себе ніякої цінності, і охороняти потрібно тільки головний фасад, при чому лише до вершини карнизу. А все, що вище – тобто дах, його конфігурація з іншою частиною будинку – вже це вже не входить до предмету охорони.
  2. Не були представлені історичні плани об’єкту, хоча вони є. Не було зазначено, чи виконувалися проектні роботи по цьому об’єкту протягом 80-х років, а вони теж є. У списку джерел, якими користувався автор документації, немає жодної згадки щодо архівних документів з Державного архіву Полтавської області, а ці документи в архіві існують. На думку експертів, які були присутні на раді, це означає, що автори документації поставилася до роботи дуже недбало.

«Коли ми це все побачили, вся консультативна рада була обурена. Ми знаємо цей об’єкт як свої пальці, і ми також знаємо приклад музичних класів Базилевич. Про те, що за цими документами пам’ятку чекає той самий сценарій, що і з тією ж історичною будівлею, коли спочатку по ній власники залишили фасад, а потім цей фасад впав після пожежі», – зауважує архітекторка.

Отже документація, що подали власники, була виконана вкрай поверхнево, і тому була відправлена на радикальне доопрацювання з вимогами привести її до належного вигляду.

 

Будуючи негативний сценарій та ретроспективні аналогії…

Полтава має сумний приклад поводження з пам’яткою місцевого значення – музичними класами Базилевич, коли сценарій знищення пам’ятки розвивався приблизно так, як зараз почав розвиватися з будинком у мавританському стилі. Адже коли співвласник ремствує про те, що у нього немає коштів на збереження пам’ятки і замовляє дослідження за власний кошт, – це свідчення того, що комусь пам’ятка дуже не вигідна в тому автентичному вигляді, в якому вона є. А передня стінка впаде через досить недовгий період часу.

 Як виглядала пам'ятка архітектури Музичні класи Базилевич перед руйнацією

 Руйнація пам'ятки

 

Як пов’язані новий співвласник будинку і будівельна компанія

У безпосередній близькості біля цього об’єкту працює компанія забудовник СНМК. Найближчі об’єкти будівництва біля будинку Бахмутського – по вул. Пилипа Орлика, 26, вул. Стрітенська, 22, вул. Стрітенська, 18

У той же час представники деякої ГО «Будуємо майбутнє» були присутніми на засіданні консультативної ради та були єдиними, які вважали, що документація по будинку Бахмутського виконана якісно і не потребує переробки.

Офіційно цією громадською організацією керує Вікторія Роман. Ця ж Вікторія Роман – у електронних реєстрах щодо компанії СНМК офіційно значиться як її декларант – довірена особа організації, що уповноважена здійснювати операції з декларування.

 Зв'язки з СНМК

Варто згадати, що на сайті ГО «Будуємо майбутнє» на сторінці фінансові звіти було позначено останній транш у сумі 200 000 грн як фінансову допомогу від тієї ж (або спорідненої з нею) будівельної компанії СНМК.

 Транш СНМК до ГО

За що можуть бути благодійні транші від забудовника? Звісно, на підтримку діяльності «корисної» громадської організації, метою якої є зберегти «привабливість» міста. Ось, наприклад, в своїй рекламній статті, що публікує ресурс Полтавщина, ГО «Будуємо майбутнє» звітує, як їхня організація вдало «проводила аналіз об’єктів культурної спадщини та визначала їхню реальну значимість, …, зважила на пам’ятники, які знаходяться в житловому просторі, застарілому морально і фізично, важливість оновлення міського середовища та заміни застарілого фонду сучасними забудовами».

 

Якщо подивитися у відкритих даних щодо засновників ГО «Будуємо майбутнє», можна знайти прізвище Віктора Голованя – співзасновника організації.

 Прінт-скрін з сайту

 

Це ж прізвище і ім’я фігурує в реєстрі на права власності частини будинку Бахмутського. Головань володіє 66 кв.м житлової нерухомості за адресою Пилипа Орлика, 15.

Витяг з реєстру

Тут, у реєстрі, можна знайти того ж самого Власенка, який офіційно є замовником облікової документації, що підтвердили у Департаменті культури і туризму Полтавської ОДА.

Витяг з реєстру

 

У самій вищезгаданій організації– ГО «Будуємо майбутнє» зв’язки не коментують. Дізнатися про думку другого фігуранта справи О. І. Власенка не вдалося, адже той не відповідає на телефонні дзвінки.

Тим не менш, ланка зв’язку співвласника будинку Віктора Голованя через ГО «Будуємо майбутнє» із забудовником СНМК – очевидна…

 

***

В Україні нараховується тисячі пам'яток архітектури, історія яких почалася сотні років тому, але з кожним роком вони перетворюються на руїни. Проблема їхнього збереження – не лише місцева. Архітектор Віктор Зотов у своєму інтерв’ю відзначав парадокс, який лише підтверджує сучасні реалії поводження з історичними будівлями:

«Зберегти – не означає відновити. У Києві відновити” часто на ділі означає втратити пам'ятник. Вважаю, що треба зберігати, а не відновлювати».

Полтавський архітектор Артур Ароян – такої ж думки. За його твердженням, історичні будівлі мають цінність лише в тому випадку, якщо вони автентичні та репрезентують конкретну епоху. Перебудова – лише імітація історичного періоду, і, як правило, ідеально точно його передати не виходить. У Полтаві є подібні приклади – ті ж самі «музичні класи», що наразі – заклад «Атмосфера». Таким чином, перебудовуючи історичні споруди, ми вносимо у простір лише додаткову фальш, тому що такої будівлі у реальності не існувало. І справа не в тому, що воно заново створене, а в тому, що воно візуально відрізняється від того, що було; тобто це – створення псевдоісторії. Єдиний випадок, коли дозволяється повністю перебудування пам’ятки – це лише коли у будівлю потрапляє снаряд і вона повністю знищується.

«У випадку з будинком Бахмутського, якщо десь щось тріщить, це не означає, що його треба зносити. Це означає, що там, де тріщить – треба зробити точкові реставраційні роботи, і все. І все це, до речі, ніяк не пов’язано з тим, що ця будівля може елементарно змінювати своє функціональне значення. Це був житловий будинок, але він може стати офісним, рестораном, арт-центром і так далі», – зазначає Артур Ароян.

 

Що робити?

На сьогодні у Полтаві склалася така ситуація щодо пам’яток архітектури. Є люди, які охороняють історичне середовище за фахом або чиновники, які представляють органи охорони і мають певні повноваження. Є бізнесмени, які ставлять свій заробіток вище, ніж культурний та історичний спадок свого міста. Їхня війна щодо боротьби за пам’ятки розтягується на роки й іноді подібна мексиканському серіалу. І є громада, яка «дивиться цей мексиканський серіал» у медіапросторі. Що ж робити, для того, щоб не розтягувати цей серіал на декілька сезонів, а розпочати реальні дії зі збереження пам’ятки?

В першу чергу дотримувати Закону. На будь-які порушення з питань збереження пам’яток за Законом мають реагувати органи охорони культурної спадщини. Як відділ культури виконкому Полтавської міськради, так і Департаменту управління культури і туризму обласної ради.

Ці органи можуть надати припис співвласникам будинку за неналежне збереження пам’ятки і звернутися до вищого управління – Міністерства культури з відповідним позовом щодо співвласників. Проте, якщо у місцевих пам’яткоохоронників досі немає внутрішніх регламентів щодо притягнення до адміністративної чи то кримінальної відповідальності співвласників об’єктів, їм необхідно їх отримати від Мінкульту та органів місцевого самоврядування.

За історико-архітектурним планом цей будинок знаходиться в історичному ареалі, тому забудовнику мають бути видані містобудівні обмеження щодо використання цього кварталу. Забудовник не має права переступити межу території пам’ятки, як і не має права проводити будівельні роботи, що можуть шкодити пам’ятці, наприклад, спеціальними механізмами створювати додаткову вібрацію і навантаження на грунт, що призведе до тріщин у будинку. Ці обмеження мають бути прописані в містобудівних умовах, документацію на які має видати головний архітектор міста.

Привести у відповідність облікову документацію з визначенням предмету охорони будинку, виготовити науково-проектну документацію пам’ятки для подальшої реставрації. У співвласників квартир будинку мають бути охоронні договори або приписи, які регламентують роботи на фасадах пам’ятки. Не замінювати вікна, не будувати балкони, не прорубувати двері у місцях вікон і так далі.

Якщо сам будинок знаходиться на балансі у ЖЕО № 2, подальші дії зі збереження та реставрації об’єкту має проводити управління майном комунальної власності міста в прямому контакті з органами охорони культурної спадщини. Якщо будинок – в Об’єднанні співвласників багатоквартирного будинку (що малоймовірно), цим мають займатися співвласники будинку. Тому органи охорони культурної спадщини мають визначити, на чиєму балансі знаходиться будівля, хто несе основну відповідальність за її збереження й розробити дорожню карту подальшого алгоритму дій.

 

Обкладинка Світлани Якименко

Опублікована: 21 травня 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація