Як майстер електроніки з Полтави став оператором дронів
Фото – 152-га оєбр
Майстер електроніки та батько двох дітей самотужки опанував керування БпЛА, щоб захистити рідне місто від обстрілів і гарантувати безпеку своїй родині.
39-річний Дмитро з Полтави служить у 152-й окремій єгерській бригаді. У підрозділі його знають за позивним «Паяльник» через захоплення електронікою та технікою, яке він розвиває ще з дитинства. Історію служби розповіли у Полтавському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки 21 березня.
Вміння розбирати механізми та лагодити гаджети стало для чоловіка не просто хобі, а внутрішньою потребою, що приносить відчуття контролю та спокою. Батько Дмитра також займався ремонтом техніки, і любов до точних механізмів передалася йому у спадок.
«Гаджети, електроніку, мікросхеми. Це моє хобі, моя робота і взагалі моє життя. Любов до техніки з'явилася ще змалку. Я не міг просто дивитися на речі, адже мені завжди треба було зрозуміти, як вони працюють зсередини. Постійно щось майстрував: розбирав механізми до гвинтика, вивчав їхню конструкцію, а потім збирав назад, іноді вже з власними доопрацюваннями», – каже воїн.
До повномасштабного вторгнення Дмитро вже мав досвід служби у війську, а після звільнення почав сумувати за армійським життям. Повернення до лав ЗСУ стало зокрема реакцією на обстріл Полтави, коли уламки безпілотників «Шахедів» впали неподалік дому його дітей. Військовий навчився керувати БпЛА, аби допомагати колегам захищати місто та його мешканців.
«Дуже злякався за дітвору. Вирішив, що маю допомогти нашим хлопцям боротися з цією нечистю, яка постійно тероризує наші міста в села. Навіть керувати БпЛА навчився сам. Це не так складно, як здається».
На Дмитра вдома чекають двоє дітей – 11-річна донька та майже чотирирічний син, а також батьки, які через проблеми зі здоров’ям потребують постійної допомоги. Чоловік повернувся у стрій, аби гарантувати рідним безпеку та спокій, забезпечити тепло і світло в домі та можливість дітям навідувати дідуся й бабусю без страху перед обстрілами.
Нагадаємо, що Андрій Булава майже десять років присвятив військовій службі, а після погіршення стану здоров’я продовжив службу в ТЦК. За словами військового, у його родині служба була традицією: батько наполягав, щоб син також став військовим, адже кілька родичів уже обрали цей шлях. Андрій Булава вступив на навчання за артилерійською спеціальністю, однак через рік залишив навчання, оскільки не бачив для себе військової кар’єри.
Останній контракт військовий підписав у грудні 2021 року з 72-ю окремою механізованою бригадою ім. Чорних Запорожців. Вибір цього підрозділу був для нього принциповим через козацьке історичне найменування бригади.
На початку лютого 2022 року підрозділ уже мав розуміння, що почнеться велика війна. Повномасштабне вторгнення Андрій Булава зустрів у пункті постійної дислокації, після чого зв’язківці отримали завдання розгорнути командний пункт і забезпечити управління підрозділами. Після боїв за Київщину бригаду перекинули на Донеччину – на Бахмутський напрямок. Військовий працював у районах Курдюмівка, Кодема, Нью-Йорк та Торецьк.