Як полтавець Герасим Максимович уклав контракт на 60 тисяч доларів попри імперські обмеження
Джерело: Liga.net
Історія полтавських підприємців братів Максимовичів доводить: навіть війна, полон і імперські заборони не могли їх зупинити. Після чотирьох років неволі у Криму та Стамбулі полтавець Герасим Максимович уклав міжнародний контракт із голландськими купцями, а його брат Семен зміг виконати угоду попри обмеження Російської імперії.
У виданні Liga.net дослідили маловідому історію підприємців XVIII століття. Полтавці попри війну, полон та імперські заборони виконали умови договору.
Влітку 1742 року в Стамбулі голландські купці почали через дипломатичні канали шукати свого торгового партнера Герасима Максимовича з Полтави. Вони хвилювалися за долю товару, який дали йому під реалізацію два роки тому. Але при цьому не знали, що корабель з довгоочікуваними товарами з Гетьманщини уже плив до них Чорним морем.
Голландці шукають полтавського купця: дипломатичний розголос у Стамбулі
Полтавський купець уклав з іноземцями письмову угоду. Згідно з контрактом, голландці надавали Герасиму Максимовичу товар, який той мав реалізувати у Гетьманщині. Закрити свої зобов’язання Герасим мав зустрічними постачаннями українських товарів. Гроші для їх придбання у нього мали з’явитися від продажу наданого голландцями краму.
Товари, які чекали голландські партнери:
- коров’яче масло;
- кав’яр (ікра);
- сало;
- лій (жир овець, кіз, корів) та лоєві свічки;
- хутро;
- волові шкіри;
- віск.
У 1735 році полтавський купець Герасим Максимович разом із групою підприємців потрапив у кримський полон під час російсько-османської війни. Українців утримували у Кафі, а згодом перевезли до стамбульської в’язниці, де вони провели чотири роки. Після звільнення Герасим налагодив контакт із голландськими купцями та підписав з ними контракт: він мав продавати їхній товар у Гетьманщині та забезпечити натомість постачання українських продуктів – масла, сала, хутра, шкір і воску.
Коли Герасим повернувся до Полтави, він залишив торгівлю задля чиновницької кар’єри, а виконання угоди взяв на себе його брат Семен. Голландці довго не отримували новин від партнерів, тому у 1742 році навіть почали дипломатичні пошуки Максимовичів. Та на той момент Семен уже формував партію товару, який можна було легально вивезти через Крим, адже Російська імперія значно обмежувала експорт з Гетьманщини.
Що саме експортували з Гетьманщини до Стамбула?
Семен закупив коров’яче й овече масло, а також лисяче хутро, підготував тару, сплатив мита та організував морське перевезення до Євпаторії і далі – до Стамбула. Це була велика експортна операція. Голландці отримали понад 8 тонн вершкового масла. За сучасними українськими оптовими цінами це орієнтовно 60 тис. доларів або 2 млн 500 тис. грн.
Попри імперські заборони, ризики та втрату чотирьох років через полон, полтавці виконали контракт. Семен Максимович розбагатів і придбав розкішну садибу в центрі Полтави. Герасим же зробив кар’єру в адміністрації та здобув спадкове дворянство. Архіви востаннє згадують братів у 1767 році, коли Семен уже працював у торгівлі разом із сином Петром.
Ця історія стала відомою завдяки архівній справі 1742 року: голландський перекладач Андрій Магріній подав скаргу на «зниклого» Герасима Максимовича, який насправді саме тоді виконував угоду через свого брата.