За вкрадений кухоль молока давали 5 років – у Полтаві відкрили документальну виставку про Голодомор
До Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. у Полтаві відкрили експозицію архівних документів та наукових видань, у яких ідеться про причини, хід та наслідки цього явища для України та Полтавщини, зокрема.
У п’ятницю, 22 листопада, у приміщенні Державного архіву презентували історичні документи та наукові книги, щоб показати й нагадати, якими методами діяла влада у 30-х роках ХХ ст.
Виставка складається з двох розділів:
- У першій частині йдеться про причини геноциду. Доказами терору, пропаганди та залякування стали постанови та накази вищих органів влади, які видавалися на місця.
- До другої ж увійшли зразки про перебіг та наслідки трагічних подій саме для теперішньої Полтавської області.
Усього експонуються 52 документи – це лише частина більш якісних матеріалів, які передають події епохи.
«Ми намагаємося максимально збирати документи про події тих років. Смертність тоді перевищувала народжуваність. Такі матеріали страшно навіть читати. Багато де була інформація про смерть від голоду або ”от истощения“», – розповідає директорка архіву Валентина Гудим.
Один із організаторів виставки, український історик та архівіст Тарас Пустовіт розповів, що у 30-ті роки поширеними були так звані «Чорні дошки», куди заносилися села та райони, які не виконували плани «хлібозаготівлі». По факту ті люди, які намагалися щось приховати або не заявляли про свою лояльність до влади, відразу визнавалися ворогами і заносилися до «чорного списку»:
«Коли я був студентом історичного факультету, нам про це не говорили. Архіви СБУ були закриті, доступу у нас не було. Знаємо, що були бунти на Полтавщині, люди виявляли спротив, громили склади. Але збройної боротьби не було. Людей залякували».
Про те, що відбувалося у Полтаві та навколишніх селах свідчать постанови ЦВК про охорону колгоспів та про заходи до підсилення хлібозаготівлі, а також інформація щодо репресивних заходів до «саботажників».
«Ми знайшли документ про те, що на двох керівників Полтавської міської ради завели справу за те, що вони не встигали ховати трупи, які скупчувалися у полтавських лікарнях», – розповідає Тарас Пустовіт.
Підсилюють трагізм звернення голів Миргородського та Новосанжарського районів про «продовольчі труднощі в селах», вироки Полтавського народного суду громадянам за «крадіжку продуктів», витинки з газети «Більшовик Полтавщини» та порівняльні таблиці переписів населення Полтавських районів за 1926 і 1937 роки.
«Понад 80% справ, які заводили в ті роки, були пов’язані з продовольчими крадіжками. Це люди, які помічені під час крадіжки колосків або картоплі на колгоспному полі».
СРСР узагалі не визнавав, що геноцид був. ЗМІ у той час були під цензурою. І тому люди думали, що голод лише в їхньому селі або місті.
«Також знайшли Постанову з суду, що людина сторожувала на фермі в колгоспі. І, щоб врятуватися від голоду, вона вночі піддоювала корову й пила молоко. Цю людину помітили й засудили до 5-ти років виправних робіт у засланні».
Більшість подібних документів вилучалася, але в архіві є Книга реєстрації актових записів Чорнухинського району, де зафіксовано повний перелік смертей у районі. Усі зібрані дослідниками матеріали та статистичні дані протягом наступних двох тижнів експонуватимуться у приміщенні Державного архіву.