Загиблих під Авдіївкою та Сіверськодонецьком воїнів з Полтавщини посмертно відзначили державними нагородами
Джерело – Хорольська громада
У Хорольській громаді два полеглих захисники, Олександр Гусаренко та Сергій Киприк, посмертно отримали ордени «За мужність» ІІІ ступеня.
Як повідомили 9 вересня у Хорольській громаді, державні нагороди передали батькам загиблих воїнів.
Орденом «За мужність» III ступеня, нагородили старшого сержанта Олександра Гусаренка з села Клепачі та Сергія Киприка з Трубайців.
Життєвий шлях захисників
Воїн Олександр Гусаренко народився 10 травня 1967 року в селі Клепачі. Там промайнуло його дитинство і юність. Тут навчався у початковій школі, потім у Шишаківській середній школі.
Після отримання свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти в 1984 році навчався у Полтавському військовому інституті зв'язку. Потім – проходив військову строкову службу в рядах повітряно-десантних військ в столиці Азербайджанської Республіки – Баку.
З першого дня повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем вирушив на фронт. Спочатку військову службу проходив на посаді командира відділення роти охорони відділу Лубенського РТЦК та СП. Згодом служив у Прилуках та Ніжині на Чернігівщині, боронячи від можливого наступу противника українсько-білоруські кордони. Деякий час служив у роті охорони Полтавського обласного ТЦК та СП.
З 22 січня 2024 року був приряджений до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка. У складі цієї бригади Олександр Гусаренко брав участь у штурмі Авдіївки, отримавши несумісні з життям поранення. Трагедія сталася 30 січня.
Солдат Сергій Киприк народився 12 грудня 1986 року в Трубайцях Хорольської громади. Там майбутній воїн закінчив місцеву школу, а згодом проходив військову строкову службу. Здобув фах «машиніста-тракториста» у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців у Хоролі.
У Хорольському аграрному коледжі Сергій Киприк отримав диплом молодшого спеціаліста за фахом «механік». Проходив військову службу за контрактом у Миргороді, а згодом працював трактористом у підприємстві в Трубайцях.
Чоловік став на захист України у квітні 2024 року. Життя воїна обірвалося 2 жовтня на Луганщині. Того дня воїн виконував бойове завдання поблизу Шипилівки, що неподалік від тимчасово окупованого Сіверськодонецька (колишній Сєвєродонецьк).
Влада громади висловила глибокі співчуття родинам загиблих. Їхню мужність та самопожертву назвали прикладом незламності.
Вічна пам’ять героям!