Залізничники віддали шану полеглому бійцю з Полтавщини Сергію Кібенку

Прощання із Сергієм Кібенком
Прощання із Сергієм Кібенком

Фото: Новосанжарська селищна територіальна громада

Сергій Кібенко присвятив своє життя залізниці, тому під час поховання залізничники та машиністи потягів віддали йому останню шану сигналами поїздів.

Про прощання з бійцем повідомила 13 липня Новосанжарська селищна рада.

Сергій Кібенко народився 24 жовтня 1976 року в селі Руденківці. Після закінчення навчання в місцевій школі він здобув професію техніка-будівельника автошляхів в Полтаві. Чоловік  присвятив своє життя залізниці. Працював на станціях у Потоках, Нових Санжарах, Горішніх Плавнях та Полтаві. Згодом Сергій Кібенко здобув вищу освіту в Українській державній академії залізничного транспорту, адже завжди прагнув професійного розвитку. Свою життєву долю він поєднав зі своєю однокласницею Тетяною. З нею вони створили дружню сім’ю і виховували двох доньок Альону і Анну. 

Фото: Новосанжарська селищна територіальна громада

9 травня 2025 року Сергій Кібенко був мобілізований до лав Збройних Сил України, де ніс службу у роті охорони військової частини А5060. 28 червня 2026 року  воїн повернувся додому у відпустку, проте серце захисника раптово зупинилося.

Сергія Кібенка згадують як добру та відповідальну людину, люблячого чоловіка, батька та дідуся. Церемонія прощання відбулася в селі Руденківці. Вшанувати пам'ять захисника прийшли рідні, друзі, побратими, небайдужі жителі громади та залізничники, які увімкнули прощальний сигнал, який супроводжував кортеж дорогою до рідної домівки та в останню путь. У воїна залишилися мати, дружина, дві доньки, онук і брат.

Світла пам’ять захиснику!

Згадаймо імена полеглих захисників з Полтавщини 

Артем Мандич у 2024 році вдруге взяв до рук зброю у складі Збройних Сил України. Боєць проходив службу на посаді гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти. 29 січня 2025 року старший солдат Артем Мандич загинув через ворожий артилерійський обстріл поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області. 

Олександр Пальоха народився 19 липня 1987 року в Горішніх Плавнях. Олександр Пальоха був мобілізованим до лав ЗСУ 17 січня 2023 року і мав звання матрос. Життя бійця обірвалося 28 червня 2026 року поблизу села Новомиколаївки на Харківщині. Військовослужбовець залишався відданим бойовому девізу українських морських піхотинців «Вірний завжди». Прощання з бійцем відбулося 9 липня. Поховали Олександра Пальоху на кладовищі в Горішніх Плавнях на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».