Зустріч щодо будинку патріарха Мстислава з представниками ГО «Save Poltava»: експерти готові допомогти

У понеділок 11 червня учасники ГО «Save Poltava» зустрілися з автором проекту «Відбудуємо хату-музей патріарха Мстислава разом» – протоієреєм Олександром (Гораєм). Організатор зустрічі – голова організації Віктор Трофименко, а ініціатори – автор проекту та ресурс ЗМІСТ.

У розмові взяли участь:

Віктор Трофименко – голова ГО «Save Poltava», громадський активіст, учасник АТО;

Ірина Особік – голова ГО «Незалежна асоціація архітекторів», член правління ГО «Save Poltava», головна архітекторка Полтавської області;

Оксана Бєлявська – учасниця ГО «Save Poltava», кандидат архітектури, дослідниця і проектувальниця;

Борис Тристанов – учасник ГО «Save Poltava», відомий полтавський краєзнавець та історик;

протоієрей Олександр (Горай) – настоятель Свято-Михайлівської парафії Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ (раніше УАПЦ), голова відділу зв’язків єпархії зі ЗМІ.

Серед питань, які обговорювалися, – варіанти відновлення будинку під музей, форма власності майбутнього музею (приватна чи комунальна), охоронний статус будинку та план заходів на найближчу перспективу. Подаємо найважливіші тези та пропозиції учасників розмови.

Модератор зустрічі Віктор Трофименко з самого початку назвав найнагальнішу проблему будинку – його аварійний стан. У нашій нещодавній публікації можна роздивитися, як виглядає хата. За словами голови ГО «Save Poltava», можна обрати один з двох можливих шляхів: зведення саркофагу над будинком або створення репліки з використанням елементів автентичної споруди.

Щоб наші читачі уявляли, про що йдеться, наведемо приклади. Так, скляним саркофагом накрита будівля Історичного музею імені М. Сумцова в Харкові (однак якість споруди є щонайменше дискусійною). Приклад репліки можна знайти ближче: будинок-музей І. Котляревського відновлено в 1969 році з використанням автентичного сволока 1705 року, що тримає стелю хати.

Охоронний статус будинку під саркофагу та його репліки також буде різним. Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини», сучасні копії існуючих пам’яток та споруди, створені за науковими реконструкціями, не підлягають внесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Відповідно, репліка не є пам’яткою і не охороняється цим законом, тому що головною рисою пам’ятки є збереження автентичності.

За словами Ірини Особік, при виборі способу відновлення будинку слід зважити насамперед, яку він становить цінність – архітектурну чи історичну:

«Якщо там немає ніякої архітектурної цінності і ви не чіпляєтесь за саму споруду, то, може, справді варто зробити більш цікавий музей саме як музей?»

Головна архітектора Полтавської області зауважила, що в музеї має бути комфортно відвідувачам, що навряд чи забезпечить навіть репліка хати, оскільки приміщення в ній невеликі, а стелі низькі. Пані Ірина пропонує відтворити автентичний вигляд будинку в макеті, на якому можна було б показати хату і знадвору, і всередині.

Цілковито іншу позицію має Оксана Бєлявська. На її погляд, будинок не перебуває в аварійному стані, він є непридатним до експлуатації. Аварійним є тільки дах будинку, що зазнав руйнування через пожежу, а згодом – через непродумане накриття, яке вигинає автентичні балки і тисне на глиняні стіни. За словами пані Оксани, варіант консервації будівлі та спорудження захисного укриття є більш прийнятним, аніж створення репліки:

«Стіни, підлога, вікна, двері з усілякими прикрасами, груба, оздоблення вікон, фасадів – все збережене автентичне, патріархове. Тому якщо говорити про музей, то будинок зносити в жодному разі не можна, бо це буде знову-таки “новодєл”. Якщо немає автентики, то це буде мертвонароджений музей. Автентика ж – це хата, ось що там головне»

Присутніх цікавила поточна ситуація з будинком: кому належить право власності на нього. Прот. Олександр(Горай) повідомив, що історична частина будинку, де мешкав майбутній патріарх, є комунальною власністю міста, а інша, перебудована, – в приватній власності релігійної громади Православної Церкви України:

«Ми б хотіли, що б усе відповідало історії, формі, духу. Нехай місто має свій музей, фінансує, утримує його, бо це історична пам’ять. Мені здається, цю форму (власності), що склалася, не варто міняти»

Учасники ГО «Save Poltava» висловилися за те, щоб музей був комунальним, а не приватним (тобто не належав релігійній громаді). По-перше, його створення може виявитися фінансово непідйомним для релігійної громади, по-друге, вшанування пам’яті патріарха Мстислава – це справа всього міста, навіть держави, а не окремої релігійної громади.

Що ж до фінансування майбутнього музею, то співрозмовники не беруться робити прогнози. Так, Борис Тристанов і Віктор Трофименко висловили сумнів у тому, що міська влада профінансує цей проект. Натомість Оксана Бєлявська вважає, що підтримувати діалог з владою міста потрібно, тим більше, що профільна комісія, очолювана Олександром Кудацьким, цікавиться станом будинку. Свідченням цього інтересу є офіційний лист від міськвиконкому, отриманий нещодавно о. Олександром, у якому є прохання надати найближчий план дій щодо збереження будинку.

Експерти дали чимало цінних вказівок, що можна робити просто зараз. Наприклад, розшукати історичні фото будинку: вони знадобляться, коли зайде мова про його відновлення. Необхідно також налагодити діалог з міською владою щодо подальших планів на фінансування музею. Крім того, варто забезпечити збереження будинку, накривши його навісом від опадів, який не спирався б на історичні стіни чи балки.

ГО «Save Poltava» пообіцяла автору проекту відновлення будинку-музею патріарха Мстислава свою підтримку і сприяння в пошуку фахівців з реставрації пам’яток історії та архітектури. Усі учасники розмови залишилися задоволені результатом.

Від редакції додамо, що ця зустріч спонукала нас з’ясувати охоронний статус будинку патріарха Мстислава. Згідно з законодавством України автентична споруда може визначатися як об’єкт культурної спадщини за або як пам’ятка історії чи архітектури. У статусі щойно виявленого об’єкта споруда не може перебувати більше трьох років: за цей час необхідно підготувати пропозиції щодо внесення її до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Рішенням сесії міської ради наш будинок був визнаний щойно виявленим об’єктом культурної спадщини Полтави ще в 2010 році і внесений до відповідного переліку. Проте, за словами Інни Шерстюк, заступниці директора Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, тоді міська рада не потурбувалася про повний пакет супровідної документації. Тож цей перелік об’єктів культурної спадщини не міг бути затверджений. Справа затягнулася ще на три роки, а в 2013 р. був прийнятий новий порядок занесення цих об’єктів до Державного реєстру, який вимагав наявності облікової документації для внесення або виключення об’єкту: облікової картки об’єкта, короткої історичної довідки та акту технічного стану об’єкта культурної спадщини. Перелік 2010 року виявився недійсним.

Таким чином, на сьогодні будинок Мстислава не є ані щойно виявленим об’єктом культурної спадщини, ані пам’яткою історії чи архітектури. На нього неможливо навіть укласти охоронний договір з власником чи орендарем. Іншими словами, зараз будинок патріарха Мстислава не має жодного охоронного статусу. І якщо одного дня він зникне, чи понесе хто-небудь за це відповідальність?

Проте є надія, що незабаром ситуація зміниться на краще. Інна Шерстюк повідомила, що обласний департамент культури вже провів тендер на виготовлення облікової документації. Переможець тендеру до кінця 2019 року має виготовити охоронну документацію на будинок. Після цього документація подається на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини при Департаменті культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, далі ця рада надсилає свій висновок до Міністерства культури (якщо йдеться про пам’ятку місцевого, а не національного значення). Міністерство, в свою чергу, розглядає питання на комісії і складає протокол, який є підставою для внесення об’єкта до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Сам тільки перелік етапів втомлює. Однак ми хотіли переконати вас, що це необхідно здійснити, інакше Полтава просто втратить цю пам’ятку. Крім того, будь-які дії щодо створення музею неможливо починати без облікової документації на руках: саме в ній буде визначено статус пам’ятки (історична чи архітектурна, місцевого чи національного значення), а це вплине на комплекс дій щодо відновлення будинку під музей. Усі подальші кроки – замовлення проекту, створення кошторису, врешті-решт, реставраційні роботи – визначатимуться статусом будівлі.

Що ж можна зробити, запитаєте ви? У стратегічному плані – дочекатися пакету готових облікових документів, що буде не раніше грудня цього року. У тактичному – запросити інженера й підрядника для проектування і спорудження укриття, щоб зима не руйнувала будинок. Оскільки це потребує коштів, можна підтримати проект відновлення будинку-музею патріарха Мстислава на краудфандинговій платформі ЗМІСТ: https://bit.ly/2UMplC1.

Нагадуємо, що ЗМІСТ і надалі буде відстежувати всі події навколо будинку патріарха Мстислава та інформувати про них.