27 вересня, 12:09
27 вересня, 12:09

Роками полтавська влада шукає компроміс із перевізниками. Роками останні бідкаються, що працюють в мінус. Роками транспорт стає все гірше. Десятилітньому ювілею полтавських транспортних страйків присвячується.

Історія циклічна, немов маршрут «Кільцевого». Це гарно видно на прикладі пасажирських перевезень Полтави. Система відносин влади та перевізників схожа на відносини батьків та підлітків.

Перевізники просять підвищити тариф, мотивуючи тим, що їм не вистачає, а «всім іншим дітям в класі» (перевізникам в інших містах) дають більше. Влада спочатку вимагає покращити «успішність» (сервіс), проте потім поступається й піднімає тариф.

Не дивлячись на обіцянки влади окріпнути й самим диктувати умови перевізникам, або ж врегулювати питання прозорості розрахунків рентабельності перевезень, ситуація не рушає з місця роками.

Проїзд. Версія 1.25

У грудні 2009 року проїзд у Полтаві коштував 1 грн в автобусах і 1,25 грн у «маршрутках». Хто не пам’ятає, раніше у місті були регулярні автобуси й «маршрутні таксі», які мали зупинятися на вимогу. Хоча Кабмін й заборонив робити це на нетарифних зупинках ще в 2008 році. По факту у Полтаві зелені автобуси СП УМАК й «Богдани» були автобусами, а все інше «маршрутками».

Ностальгія (Poltava.to)

Так от, у 2009 перевізники ставлять ультиматум владі з вимогою підняти вартість проїзду до 1,25 в автобусах й 1,50 у маршрутках, або ніхто не виїде на маршрути. Голова асоціації перевізників Михайло Костов запевняє, що тариф має бути взагалі 1,50-1,75, аби мати прибуток. Тому підвищення на 25 копійок хоча б дозволить перевізникам триматися «на плаву».

Міська влада погоджується на підняття тарифу, але так як у ті часи усім керувала облрада, то вона заблокувала відповідне рішення. Можливо, у зв’язку з режимом очікування президентських виборів, які мали відбутися за місяць – у січні 2010-го. Тоді міська влада (каденція міського голови Матковського) робить фінт вухами й «перетворює» автобуси на маршрутки. Принаймні по документах, але роки покажуть що і в житті.

Так, перевізники починають їздити по 1,25 грн. Аби триматися «на плаву». Тим часом міська влада анонсує запровадження «електронного квитка».

інфографіка ЗМІСТ

Проїзд. Версія 2.00

Минув рік і після виборів у жовтні 2010 року міським головою стає Олександр Мамай. Перевізники після зустрічі з ним говорять, що рентабельний тариф 2,40 (рік тому було 1,50). Проте тоді Олександр Федорович тоді виступав ще у ролі реформатора, тому відповідав:

а) з кільцевого маршруту приберемо всі маршрутки й залишимо тільки великі автобуси та тролейбуси;

б) якщо перевізникам щось не подобається, то закупимо тролейбуси;

в) пільги монетизуємо;

г) перевізники отримують дозвіл на маршрут, а потім перепродають його іншим на «субпідряді», а це а-та-та, відповідні дозволи дадуть «Полтаваавтоелектротранс» і нехай комунальне підприємство перепродає вже приватним.

інфографіка ЗМІСТ

Проте вже у січні 2011 року міська влада оголошує про наміри підняти вартість проїду в автобусах до 2 грн. А у лютому вводить вільний тариф для «маршрутних таксі» у розмірі «не менше 2 грн», а ми вже знаємо, що з часів Матковського маршрутними таксі у Полтаві є все, що рухається. При цьому для соціально незахищених верств обіцяють запустити тролейбуси (виконано!).

До речі, про Матковського, Андрій Всеволодович обурюється таким рішенням й заявляє, що так в нас тариф й 5 грн буде. Обіцяє подати до суду. Також на мітинги виходять полтавці. Поки Юля Тимошенко ознайомлювалася з кримінально-процесуальним кодексом, Полтава знайомилася з «Тарифним геноцидом».

акція проти підвищення тарифу (фото Poltava.to)

Тим часом з ексміським головою погоджується й ОДА та АМКУ. В облдержадміністрації вважають прийнятним тарифом в 1,75, антимонопольники ж погрожують штрафами. У результаті цього, ціна стає 1,75. Чому? Бо це нормальна ціна, каже Олександр Мамай.

Проїзд. Версія 2.50

На початку 2013 року, перевізники констатують, що 1,75 грн це збитково, тому треба 2,50. Міська влада друкує відповідний проєкт рішення у «Полтавському віснику» й понеслась. Влада так поспішала довести збитковість перевізників, що у своєму звіті нарахувала ТОВ «Полтава-еко» («володар кільця» того року) збитків удвічі більше, ніж саме підприємство нараховувало саме собі.

Вкотре наголосив на збитковості перевезень Михайло Костов.

У квітні 2013 року міська влада приходить до інноваційної ідеї – ввести експрес-маршрути з вільним тарифом. За законом вони мають зупинятися на мінімум 25% зупинок по маршруту. Вже через кілька тижнів міська влада підняла вартість в автобусах до 2 грн, а у маршрутних таксі та експресах до 2,50 грн.

При цьому голова транспортного відділу Олександр Андросов обіцяє: будемо контролювати, щоб в автобусах вартість була 2 грн, а 2,50 виключно для експресів та маршрутних таксі. Проте ми ж з вами розуміємо, що межа маршрутка/автобус вже була стерта.

Також тоді депутати починають проявляти стурбованість й глибоку занепокоєність низькою якістю перевезень й обіцяють розібратися з цим. Ну і звичайно анонсують контроль, аби 2 грн не стали для полтавців 2,50.

Тим часом в АМКУ заявляють, що не знають підстав для підвищення тарифів й обіцяють відреагувати.

У липні більшість «кільцевих» міста стали «експресами» й вартість у них піднялася до 2,50 грн. При цьому зрозуміло, що «експресами» автобуси були лише на документах, адже зупинялись на всіх зупинках (а не 25%). Проте вже за два місяці перевізникам довелося прибрати свої «експреси» через те, що люди не користувались їх послугами.

Фактично полтавці самостійно відстояли тариф у 2 грн.

До 2,50 перевізники повернуться вже з початком війни у 2014 році. Так, перевізники через Михайла Костова обіцяють не вийти на маршрути 11 квітня, якщо влада не погодить їм тариф у 2,50 грн. За тиждень до анонсованого страйку, перевізники проводять мітинг під будівлею міськради з вимогою підвищення до 3 грн. Михайло Костов називає обґрунтованим тариф у 3,20 грн, але враховуючи ситуацію в країні перевізники готові знизити «апетити».

Міський голова одразу після мітингу «дозволяє» перевізникам підняти (повернути) тариф до 2,50 грн.

У цей же час прокуратура відриває кримінальне провадження проти Олександра Мамая, адже деякі перевізниками повідомляють про те, що вони були вимушені сплачувати 1000-1500 грн з автобуса в місяць за право виходити на маршрут.

Проїзд. Версія 3.00

Вже наприкінці квітня міськвиконком оголосив про початок процедури громадських слухань щодо підняття проїду до 3 грн. Влітку тариф затвердили. За перевізників «віддувався», як завжди, Михайло Костов. Він заявив, що ціна квитка повинна бути 3,78 грн – це щоб просто працювати в «нуль».

Зауважимо, що в той період дійсно була нестабільна ситуація з паливом та валютою.

Щоб зрозуміти іронію долі, в ті часи перевізник Галина Залізняк розповідала, що великою проблемою перевезень є «нелегали». У 2018 році маршрутки Галини Залізняк нелегально будуть їздити вулицями Полтави й брати 5 грн за проїзд замість 4-ьох.

інфографіка ЗМІСТ

Проїзд. Версія 4.00

Перехід на 4 грн в автобусах відбувся весною 2015 року без особливих суперечок. Із скандалами було потім. На початку 2017 року Сергій Чередніченко під приводом боротьби з корупцією Мамая в транспортній сфері, завів своїх перевізників-нелегалів, які спочатку їздили з тарифом у 3 грн.

Влітку 2017-го міська влада анонсувала підняття проїзду до 5 грн. ̶Т̶а̶к̶а̶ ̶с̶о̶б̶і̶ ̶в̶і̶д̶п̶о̶в̶і̶д̶ь̶,̶ ̶я̶к̶щ̶о̶ ̶ч̶е̶с̶н̶о̶.̶ Із 2018 року місто почало їздити за 5 грн в автобусах. Проте там де є гарна новина, там і погана: у січні «володаря кілець» Юрія Лупаєнка затримали співробітники СБУ під час передачі хабара керівнику патрульної поліції.

У червні через суд тодішній нардеп Сергій Каплін успішно оскаржив рішення влади про підняття тарифу до 5 грн. Трішки пікантності цьому рішенню додає те, що в першій касації справу виграли в Полтавському окружному адміністративному суді, де головує син Олександра Удовіченко – Сергій. Фракція «Рідне місто» на той момент перебувала в опозиції у міськраді. Just realpolitik.

Проте влада проігнорувала це рішення й перевізники продовжили возити людей по 5 грн. Ба більше, в цей же момент міська влада, на яку переклали обов’язки відшкодовувати за перевезення пільговиків, нарахувала перевізникам космічні компенсації (40 млн грн за 5 місяців). А пам’ятаєте монетизацію пільг, про яку мріяв Олександр Мамай у 2011 році?

Проте вічний при владі лише Сергій Котов. Із вересня 2018 року Олександр Мамай вже не міський голова. Нова влада виконує рішення суду й повертає тариф у 4 грн.

Проїзд. Версія 5.00

Новий тариф одразу викликав бажання у перевізників страйкувати, проте перша спроба у жовтні не зайшла. Тому страйк «перенесли» на грудень. Там вже висунули умову в 6 грн, проте в результаті домовленостей залишили 4 грн, але вже без пільговиків. Платять всі. Нема пільговиків – нема компенсацій.

У травні цей роман завершився страйком перевізників. Спочатку влада вдавала, що перевізників не існує, у відповідь й перевізники почали вдавати що влади не існує. Проте потім таки уклали меморандум й підвищили тариф до 5 грн.

За умовами меморандуму, тариф піднімають до 5 грн, а з 1 серпня – до 6 грн. А перевізники стають чемними, змінюють музичні смаки й дотримуються правил санітарії. Проте меморандум має ж таку корисну дію, як пісні Івана Дорна на церебральний параліч. Тому з усього виконали лише тариф у 5 грн.

kostov

Проїзд. Версія 6.0

Вже у вересні 2019-го перевізники (Михайло Костов) заговорили про тариф у 8 грн, як економічно обґрунтований. Міська влада у відповідь говорить про електронний квиток, анонсує закупівлю тролейбусів завдяки кредиту ЄБРР та намагається провести тендер на закупівлю 12-ти автобусів.

Кільце Сансари

За 10 років прохід у Полтаві збільшився в 5 разів. «Володарем кільця» (найприбутковішого маршруту) були:

  • СП УМАК (до 2011 року);
  • ТОВ «Полтавапастранс» (з 2011 до 2012 року; власником був кандидат до Подільської райради від «Совісті України» Олександр Латишко);
  • ТОВ «Полтава-Еко» (з 2012 до 2013 року; фактично наслідник «Полтавапастранс», обидва підприємства дотичні до тодішнього депутата міськради від «Совість України» Володимира Хоменко);
  • ТОВ «Євробус Полтава» (з 2013 року до 2017 року; власник Михайло Костов);
  • ПП «ЛЮГ» (з 2017-2018 рік; засновник Юрій Лупаєнко);
  • ТОВ «Євробус Полтава» та ТОВ «Люкс-Полтава 2009» (останнє належить Юрію Лупаєнко та Іванні Комісар).

Як бачимо, Олександр Мамай хоча й декларував правильні речі у 2011 році, але не став їх реалізовувати. З нововведень: «кільця» віддані в надійні руки партійному побратиму.

Загалом змінювалися обличчя, змінювалися суми, не змінювалися лише умови. Все йде по кільцю.

Спочатку перевізники говорять що тариф економічно не обґрунтований й треба підвищити його на Х+1. Звичайно розрахунки викликають питання через непрозорість підрахунків й неврахування «чорної каси».

Влада піднімає тариф до Х (замість Х+1) й видає це за перемогу. При цьому обіцяє, що якість стане кращою й просить увійти в становище перевізників.

Роками ті ж самі перевізники як мантру повторюють, що підняття тарифу дозволить їм вийти на «нуль», а про заробіток годі й мріяти. При цьому перевізники не змінюються роками (Михайло Костов, Юрій Лупаєнко), але продовжують працювати, за їх словами, собі на збиток. Десять років роботи в мінус.

Влада роками говорить що буде контролювати перевізників й навіть «виховає» їх, але треба дати шанс дати їм виходити в «нуль». Десять років тому влада говорила про електронний квиток, розвиток свого комунального депо. Зараз влада говорить про електронний квиток й розвиток комунального депо й мріє про те, про що «мріяв» ще Матковський.

Проте, поки що все на різних стадіях реалізації й навіть реалізація не обіцяє покращення. За всі ці роки влада не потурбувалась про перегляд системи розподілу маршрутів, аби одні отримували «кільце», поки інші не возили повітря.

Немає у влади і системи ефективного контролю перевізників. А навіть якщо є, то приклад «нелегальних» маршруток Галини Залізняк показує, що немає механізму впливу на такі маршрутки. Таким чином ми не знаємо реальний пасажиропотік і реальної кількості маршруток на маршруті.

Тут варто зауважити, що тариф вираховується в цілому за примітивною формулою: (собівартість перевезень + плановий прибуток)/пасажиропотік. Якщо перевізник в розрахунках занизить пасажиропотік, або зависить собівартість, а влада затвердить ці розрахунки, то ви отримаєте будь-який економічно обґрунтований тариф.

Враховуючи нинішню ситуацію, то перевізник має можливість вписувати все що заманеться. І лише політичний розклад впливає на затвердження цих розрахунків чи ні. І поки міська влада грає з перевізниками в «козаки-розбійники», пасажирам залишається допомагати перевізникам виходити в «нуль» й отримувати сумнівної якості сервіс.

 «Все наше життя кільцевий, а люди в ньому мешканці Левади» – майже Шекспір

 Спрощено про те, що ви прочитали. Сценарій полтавської транспортної мильної опери надзвичайно «кільцевий» та простий:

  1. Перевізники заявляють що тариф не є ринковим, треба підвищити, аби працювати хоча б у «нуль».
  2. Влада заявляє, що не дасть себе шантажувати (вивчає питання).
  3. Перевізники організовують (погрожують організувати) страйк і місто завмирає.
  4. Полтавці організовують акцію «Підвези».
  5. Влада заявляє, що вони востаннє погоджуються на умови перевізників.
  6. Влада заявляє, що за ці кошти перевізники мають покращити сервіс (депутати тримають ситуацію на контролі).
  7. Перевізники виходять на маршрути.
  8. Влада заявляє, що тепер вони диверсифікують громадський транспорт і шантаж більше не пройде.
  9. Період затишшя.
  10. Перевізники заявляють що тариф не є ринковим, треба підвищити аби працювати хоча б у «нуль».

Інфографіка та обкладинка Юлії Деркач