10 покинутих росіянами танків на Полтавщині передали ЗСУ

Щоб захистити область та не дати росіянам просунутися далі, створили рух опору. Про це повідомили в поліції Полтавщини 23 лютого.

Заступник командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Полтавській області Олександр Заможній каже, що до руху опору входили працівники поліції, ветерани МВС, єгері, мисливці та місцеві активісти. Вони збирали інформацію про сили противника, які наближалися з Сумщини. Потім про це повідомляли до СБУ, тероборони та ЗСУ.

Отриману інформацію про місцезнаходження ворожої техніки перевіряли воїни та знищували її.

Згодом, через відсутність логістики та відчувши опір, армія РФ почала відступати. По собі вороги лишили багато техніки, яка була без пального, несправною. Жителі громади відтягували її тракторами та передавали бійцям ЗСУ. Так вдалося віддати понад 10 танків, іншу техніку й зброю. 

У лютому до Веприка та сусідніх сіл заходила 4-та гвардійська танкова кантемирівська дивізія (нині – розгромлена українськими захисниками). Тоді ще – з кількома сотнями одиниць техніки. Мовчки спостерігати за цим дійством місцеві жителі не могли, тож в окупантів почали горіти танки й бензовози, зникати кулемети та боєприпаси. Поки росіяни відтягували один танк, тероборона підривала три. За це двох місцевих працівників сільськогосподарського підприємства подали на отримання ордена. 

Історія героїчного сафарі має й темні сторінки: через зіткнення з росіянами загинув Валерій Дібров 1988 року народження, а кілька учасників спротиву дістали поранення.

На місцеву заправку у Веприкові росіяни приїздили, щоб пошукати палива, а знайшли, зрештою, хіба свою смерть. Тіла трьох знищених окупантів передали Червоному Хресту, аби повернути їх російській стороні.

Блукати північчю Полтавщини росіянам вдалося недовго. Селяни почали передавати українським військовим їхні координати, а ті – накривати окупантів вогнем. У місцевому лісі досі видно сліди їхнього перебування: обпалені дерева, покинуті окопи, рештки сухпайків і блістери з-під пігулок. На підмочених дощем порожніх коробках різні терміни придатності. Комусь із росіян пощастило отримати раціон, що був придатний до вживання ще за часів, коли вони тільки мріяли в школі про кар’єру військового. 

Зрештою, росіяни таки поїхали з Полтавщини, отримавши вітання від тероборони та ЗСУ. Покинувши техніку, вони тікали лісами, де на них уже чекали мисливці. Комусь з окупантів пощастило потрапити до полону, інші – загинули.