Без Партизанської та Макаренка: у Полтаві обрали варіанти нових назв вулиць четвертої черги
Джерело – «Полтавщина»
Члени робочої групи з перейменування завершили обговорення нових назв для понад 30 вулиць Полтави. На черзі – розгляд пропозицій для перейменування вулиць у старостинських округах громади.
Варіанти нових назв обрали під час засідання робочої групи з перейменування 26 січня. Пропозиції, які підтримали краєзнавці та історики на останньому із засідань:
| Стара назва | Пропозиція | Обгрунтування |
|---|---|---|
| пров. Кооперативний | пров. Давида Молдавського | На честь полтавського підприємця й мецената єврейського походження, залишки будівель підприємств і благодійних закладів якого досі можна знайти на Подолі й не тільки. Давид Молдавський – власник млина, винокурного, цукрового та інших заводів. Гласний міської думи. Відомий своєю благодійністю, він виділяв кошти на будівництво суспільно-корисних споруд (шкіл, лікарень, синагог, прихистків і їдальнь для бідних тощо). Похований на Єврейському кладовищі Полтави. |
| пров. Різдвяний | До 1914 року цей провулок носив назву Різдвяний, а сусідня з ним нижня частина вулиці Небесної Сотні – Різдвяна (бо до 1930 року на початку вулиці й поруч із цим провулком розташовувався храм Різдва Богородиці). | |
| вул. Кривоносівська | вул. Миколи Костомарова | Микола Іванович Костомаров – видатний історик, етнограф, прозаїк, критик-мислитель, громадський діяч. Належить до української школи письменників-романтиків. Засновник народницького напряму в українській історіографії. |
| вул. Михайла Кравчука | Михайло Пилипович Кравчук – український математик, академік АН УРСР (з 1929), засновник теоретичної школи українських конструкторів ракетної та космічної техніки. Співавтор першого тритомного словника української математичної термінології. 9 березня 1942 року геніальний українець загинув на колимській каторзі, в концтаборі ГУЛАГ СРСР. | |
| вул. Макаренка | вул. Антона Цедіка | Антон Цедік (позивний: «Еней») – захисник України, громадський активіст. З 2012 року – член ВО «Свобода». Коли почалась Революція гідності, долучився до протестів. З весни 2014 р., із початком російської збройної агресії проти України, служив у добровольчих батальйонах «Дніпро-1» і «Донбас». 29 серпня 2014-го загинув під час виходу колони батальйону «Донбас» із оточення під Іловайськом так званим «зеленим коридором». |
| вул. Миколи Василенка | Микола Василенко – український педагог, вчений-історик, громадський та політичний діяч. Закінчив Полтавську гімназію, історико-філологічний факультет Дерптського університету, юридичний – Одеського університету. Член Товариства українських поступовців. 1917 року – член Української Центральної Ради, куратор/піклувальник Київського шкільного округу (до якого входила і Полтавщина). | |
| пров. Микитенка | пров. Анатолія Щербака | Анатолій Щербак – живописець, графік, театральний художник, оформлювач експозицій 11 полтавських музеїв. Анатолій Щербак вважався знавцем історії театрального костюму, сценографії. Успішно працював художником-декоратором у Полтавському обласному музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя. |
| пров. Валерія Боняківського | Валерій Боняківський – полтавський художник і воїн. Старшина полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» МВС України, загинув в ході російсько-української війни. | |
| пров. Івана Білика | Іван Білик – письменник, уродженець Полтавщини. У 1977 році виходить роман І. Білика «День народження золотої рибки», присвячений проблемі екології. 1982 року – роман «Земля королеви мод» – про людину, яка зберігає гідність і честь у найкрутіших моментах життя. В романі «Похорони богів» (1986) йдеться про події IX-X століття на землях древньої Київської держави Русь. За роман «Золотий Ра» (1989) – переказ «історії Геродота», одержав Шевченківську премію. | |
| пров. Сергія Дядюші | Сергій Дядюша – український військовий діяч, генерал-поручник Армії УНР. У 1887 р. закінчив Полтавський кадетський корпус. Перебував на командних посадах в армії УНР. Після поразки визвольних змагань емігрував у Польщу. | |
| пров. Соломона Розенбаума | Соломон Розенбаум – пейзажист, уродженець Полтави. У 1920-1930-х викладав малювання у багатьох закладах освіти Полтави та в художній студії. У вересні 1941 р. підготовлені до евакуації його картини музей не встиг вивезти, й більшість із них зникла. Того ж року художника розстріляли німці. | |
| пров. Мясоєдова | пров. Ігоря Щербака | Ігор «Ріко» Щербак – захисник України з березня 2022 року. Народився в Полтаві. У мирному житті працював фінансистом, був співвласником ігрового клубу. Під час повномасштабної війни Ігор Щербак захищав Україну в складі 46-ї окремої аеромобільної бригади: лейтенант був командиром мінометної батареї. Загинув біля села Берхівка на Донеччині унаслідок ворожого танкового обстрілу 19 лютого торік. Поховали офіцера в Затуриному під Полтавою. |
| пров. Сад Гуссона | Іван Гуссон – власник великого саду у цій місцевості. У саду 18 травня 1861 року, на його запрошення, полтавська громада висадила «Дуб Тараса Шевченка» – перший у світі живий пам’ятник Кобзарю. Масив садиб – котеджів по пров. Мясоєдова кінця 1980-х – 1990-х років розташований, значною мірою, на колишніх землях садівництва Гуссона. | |
| вул. Партизанська | вул. Братства Тарасівців | На честь таємної політичної організації, створеної в 1891 році. Її учасники дали клятву на могилі Тараса Шевченка, де присягалися всіма засобами поширювати серед українців ідеї українського національного відродження та творчість Кобзаря. Серед активних діячів Братства була плеяда видатних інтелектуалів, життя і діяльність яких пов’язані з Полтавщиною. Громада Тарасівців діяла й у Полтаві. |
| вул. Володимира Ельяшевича | Володимир Ельяшевич – один із піонерів вітчизняного повітроплавання; член-кореспондент Головної фізичної обсерваторії при Академії наук. Походив із родини потомственних військовослужбовців, родинне помістя яких розташовувалося в селі Малі Будища, на Полі Полтавської битви. Керував підрозділами повітроплавного флоту, також відомий як літератор. | |
| вул. Уласа Самчука | Улас Самчук – видатний український письменник, журналіст і публіцист, редактор, член уряду УНР у вигнанні, член ОУН. Народився на Волині, але більшу частину життя провів закордоном. У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця було створено культурну референтуру Проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. | |
| вул. Юрія Липи | Юрій Липа – український громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції. Один з ідеологів українського націоналізму, та провідних українських філософів першої половини ХХ століття. | |
| пров. Паскаля | пров. Мазепинців | Повернути провулкові назву, яка йому була надана в часи Української національної революції – на честь прибічників і послідовників гетьмана України Івана Мазепи – мазепинців. |
| пров. Миколи Орла-Степняка | Микола Орел – український театральний діяч: актор, режисер, антрепренер, соліст-декламатор. Народився в селі Вельбівка на Гадяччині. Очолював низку театральних труп Наддніпрянщини і Галичини. Був чоловіком відомої полтавської актриси Олександри Герцик. | |
| пров. Сергія Шелухіна | Сергій Шелухін – український вчений, видатний юрист, історик, дипломат, громадський і політичний діяч, представник народницько-демократичного напрямку української політичної думки міжвоєнного періоду, письменник, педагог, член п'яти наукових товариств. Народився у Золотоніському повіті на Черкащині. Закінчив Лубенську чоловічу гімназію, навчався в Київському університеті. Член українського руху з 1905 року. Генеральний суддя та Генеральний прокурор у добу Центральної Ради. | |
| пров. Першотравневий | Миколаївський узвіз | Пропонується повернути стару назву цього геоніму – Миколаївський узвіз. Ще в XVII столітті тут, у невеликому боковому Миколаївському яру, на дні якого тік струмок із джерел, що впадали до річки на дні Мазурівського яру, була прокладена дорога між двома частинами Полтавської фортеці. Поруч, на Миколаївській гірці, розташована Миколаївська церква ПЦУ. |
| вул. Петрашева | вул. Петра Петрашіва | Петро Петрашів – відомий маляр та іконописець XVIІI століття родом із села Рибці (тепер – частина м. Полтави). Малярству навчився в Запорізькій Січі. Нинішня назва вулиці в Рибцях містить помилку (русизм). Тому доцільно виправити цю помилку. |
| вул. Художника Петрашіва | Петро Петрашів – відомий маляр та іконописець XVIІI століття родом із села Рибці (тепер – частина м. Полтави). Малярству навчився в Запорізькій Січі. Нинішня назва вулиці в Рибцях містить помилку (русизм). Тому доцільно виправити цю помилку, й надати вулиці назву: вул. Художника Петраші́ва. | |
| вул. Повстанська | вул. Василя Стуса | Василь Стус – український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті. |
| вул. Івана Лютого-Лютенка | Іван Лютий – український військовий та громадський діяч, підприємець, меценат; старшина Запорізької дивізії, повстанський отаман Холодного Яру (1919 — 1922); військове звання — сотник Армії УНР. | |
| вул. ПРЗ | вул. Володимира Колесникова | Володимир Колесников – народний художник України (2004), монументаліст, живописець, графік, плакатист. Лауреат премії ім. Миколи Ярошенка (2010).З 1956 року проживав у Полтаві. Працював художником-декоратором театру імені Гоголя. |
| вул. Євгена Адамцевича | Євген Адамцевич – український кобзар. Народився на Полтавщині, в дитинстві осліп. Жив у Ромнах. Навчався у школі для сліпих у Києві. Його репертуар складали українські народні пісні, пісні літературного походження, а також власні твори, серед яких найвідомішим є «Запорізький марш». | |
| вул. Олексія Ландаря | Олексій Ландар – кандидат технічних наук, дійсний член Академії будівництва України, заслужений будівельник України, почесний транспортний будівельник, почесний залізничник України, почесний громадянин Полтави, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер орденів «Знак Пошани» «Святого рівноапостольного князя Володимира Великого», «Христа Спасителя», почесний професор Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. | |
| вул. Федора Борківського | Федір Борківськиц – голова Полтавської міської управи (бургомістр) у перший період німецької окупації міста (вересень 1941 – початок квітня 1942 року). На посаді бургомістра Полтави він організував постачання харчів, їх розподіл за картками. Організував медичну і соціальну допомогу, роботу кооперації, підприємств, поліклінік, видання газети «Голос Полтавщини», постачання палива, води, соціальний захист непрацездатних, їдальні із безплатними обідами для пенсіонерів – учителів, підлітків, сімей репресованих комуністичною владою. | |
| вул. Юрія Колларда | Юрій Колладр – залізничник, діяч УНР, письменник. За часів УЦР очолював управління залізниць, за гетьманату обіймав керівні посади в Залізничному відомстві, при Директорії УНР очолював міністерство шляхів. | |
| вул. Рябушанська | вул. Рябухівська | Пропонується виправити назву вулиці, оскільки вона походить від села Рябухи (з 1984 року – історичного кутка міста Полтави) |
| вул. Ставицького | вул. Святослава Горбенка | Святослав Горбенко – український військовий, доброволець, вояк Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор». Військове прозвище «Скельд». Один із «кіборгів» - захисників Донецького аеропорту. Герой України. Син видатного полтавського лікаря - хірурга й антрополога, який на фронті захищає Україну. |
| вул. Тобілевича | вул. Матвія Номиса | Матвій Номис – уродженець Лубен, український етнограф, фольклорист, письменник і педагог, перший директор Лубенської чоловічої гімназії. Протягом життя збирав цінні матеріали про народний побут, звичаї та обряди, записав чимало зразків усної народної творчості. |
| вул. Родини Тобілевичів | Тобілевичі – це український старовинний шляхетський рід. Представники родини Тобілевичів зробили значний особистий внесок у відродження національної ідентичності нашого народу і культурно-мистецького розвитку національного українського реалістичного професійного театру. Величезний внесок у розвиток театру та театрального мистецтва в Україні у буремний період ХІХ століття належить родині Тобілевичів | |
| пров. ХТЗ | пров. Бартоломія Обалковського | Бартоломій Обалковський – шляхтич, королівський представник «Селітряної держави» у 1620-х роках (наглядач-розпорядник промислів із виробництва селітри, поташу, скла в нашому краї). 20 березня 1630 р. король Сигізмунд Третій (Zygmunt III) віддав Полтаву йому за заслуги. Започаткував відродження Полтави як постійного поселення, згодом – міста. |
| пров. В’ячеслава Липинського | В’ячеслав Липинський – український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників». За Гетьманату — посол України в Австрії. Один із фундаторів Української військової громади, що постала у Полтаві навесні 1917 р. | |
| пров. Старополтавська Гора | На цій горі розташовувалося «Старе Місто» – полтавська фортеця, раніше – поселення Лтава. | |
| пров. Стефана Стабанського | Стефан Стабанський – скульптор і архітектор, автор проекту Успенського кафедрального собору в Полтаві. Авторству Стабанського окремі дослідники приписують також дзвіницю Успенського собору, Миколаївську церкву на Інститутській горі та Вознесенську церкву на Пушкарівці. | |
| пров. Цитовський | пров. Михайла Самбікіна | Михайло Самбікін – засновник української агрономічної метеорології, громадський діяч, один із засновників Аграрного університету, професор закладів вищої освіти в Полтаві до 1934 року. Першим у вітчизняній науці ще в 1934 році мав сміливість обґрунтувати неприродні причини голоду 1932-1933 років. |
| пров. Олександра Шульгина | Олександр Шульгин підписав «Законопроект про створення Генерального секретарства міжнародних справ», який цього ж дня був схвалений на засіданні Уряду УНР. Саме Шульгин очолював це відомство. Саме уродженець Хорольського краю на Полтавщині, історик, професор Олександр Шульгин є першим Міністром закордонних справ УНР, представляв Україну на першій Асамблеї Ліги Націй у Женеві. | |
| пров. Федора Щербини | На честь Федора Щербини — статистика, економіста, соціолога, громадського діяча та історика Кубані, ректора Українського вільного університету, автора збірника пам'яті Симона Петлюри та дослідження «Симон Петлюра на Кубані». |
Нагадаємо, що 26 січня Полтавська міська рада ухвалила остаточне рішення про нові назви вулиць та провулків. Нові назви вулиць та провулків дивіться за посиланням.
Також додамо, що нині робоча група з перейменування обговорює варіанти нових назв для вулиць четвертої черги. До перейменування готують понад 30 вулиць. В одній з них хочуть увічнити ім’я Василя Стуса – борця за незалежність та поета-шістдесятника.