«Був надійним товаришем». Полтавщина попрощалася з воїном Олександром Сердюченком (ФОТО)
Фото Зіньківської громади
Серце воїна зупинилося 4 лютого внаслідок хвороби. Рідні, побратими та знайомі провели захисника в останню путь.
Про те, що Олександр Сердюченко пішов у засвіти 12 лютого повідомили у Зіньківській міській раді.
Олександр Сердюченко народився 20 січня 1976 року на Полтавщині у селі Високе, де він закінчив місцеву школу. Продовжив здобуття освіти у Полтавському сільськогосподарському інститут за фахом агронома. Після проходження строкової служби чоловік повернувся до рідного села, де працював на місцевому підприємстві. Захисник пішов з життя 4 лютого внаслідок хвороби, у нього лишилися батьки та сестри.
«Він був надійним товаришем, завжди готовим підставити плече у важку хвилину. За це його любили й цінували – таким його виховали батьки. Добрий, щирий, працьовитий, чудовий син та брат», – пишуть у Зіньківській міській раді.
Траурний кортеж з воїном який рухався від Зіньківської лікарні до рідного села захисника місцеві зустріли утворивши «живий» коридор. Пізніше відбувся траурний мітинг та заупокійна панахида на цвинтарі села Високе, де й поховали військовослужбовця.
Вічна пам’ять Герою!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Іван Балан народився 1982 року на Полтавщині у селищі Велика Багачка. Воїн схилив голову 16 лютого 2024 року внаслідок штурмових дій противника біля населеного пункту Авдіївка, що на Донеччині. Близько двох років захисника вважали зниклим безвісти, а нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.
Володимир Барвінко з початком повномасштабної війни вирішив приєднатися до лав захисників. Солдат служив на посаді розвідника-кулеметника 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ. 28 грудня 2024 року Володимир Барвінко загинув під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій поблизу населеного пункту Янтарне Покровського району на Донеччині.
Олександр Осін з початком повномасштабної війни вирішив стати на захист України. Служив на посаді оператора безпілотних літальних апаратів, парашутно-десантного батальйону. Життя Олександра Осіна обірвалося 5 лютого на Покровському напрямку на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Боєць Сергій Ірклієвський у лавах Збройних Сил України він служив на посаді водія-електрика екіпажу безпілотних авіаційних комплексів. Свій останній бій воїн прийняв на Донеччині. 30 січня 2026 року в районі населеного пункту Костянтинівка під час виконання бойового завдання Сергій отримав тяжкі поранення. Лікарі боролися за його життя, проте 8 лютого 2026 року серце захисника зупинилося.