Частину вінка роздали на пам’ять – директорка Полтавського МБК розповіла про рекорд України
Директорка міського будинку культури Лариса Семеряга розповіла, що дерево біля міського будинку культури не чіпали, а оргкомітет задоволений результатом.
У понеділок, 23 вересня, з нагоди Дня міста у Полтаві встановили новий рекорд – сплели найбільший вінок-оберіг. Спочатку планували створити 1120 метрів (скільки років Полтаві), але вийшло дещо більше.
Лариса Семеняга розповіла, що вінок плели, поки була мотузка, а купували її з припуском. Всього сплели трохи більше – 1183 метри:
«Так, сплели більше ніж планували. Так трапилося через те, що ми, як справжні українці, завжди беремо з запасом, тому мотузки мало бути 1200 метри. Уже в процесі ми вирішили заплести усю мотузку. Особисто я задоволена результатом, бо це вперше так масштабно. Цей процес не можна було спланувати, чітко організувати, бо було залучено багато людського ресурсу».
Вінок забрали сьогодні до КП «Декоративні культури». Уже там його сортують: окремо гілки, квіти, стрічки та мотузку. Лариса Семеняга зазначила, що після встановлення рекорду усі бажаючі могли забрати частинку вінка на згадку:
«Хтось брав метр взяв, хтось квіти. Усе розібрали. Квіти ми висушимо і розвіємо по полю, а ось гілки спалять у пічці комунального підприємства».
Усі звинувачення з приводу того, що гілки брали з дерева поблизу будинку культури, Лариса спростовує і називає нісенітницею. За словами директорки, кожен бажаючий може прийти і побачити, що дерева не пошкоджені, бо матеріали для вінка брали в інших місцях.
І гілки, і квіти брали на Полі Полтавської битви та за Співочим полем. Усе було погоджено із «Декоративними культурами» та працівниками музею. Відтак, підприємство допомогло визначити зони, які потребують санітарної чистки, а на полі брали матеріали, які дозволили працівники музею після аналізу території:
«Ми у суботу зібралися командою, замовили 3 вантажівки, автобус для людей. Завчасно проговорили з "Декоративними культурами". На Полі Полтавської битв на нас чекали працівники музею, які дослідили поле. Тоді ми поїхали на Співоче поле, на низ, і там різали те, що ми могли. Там був дикий виноград, поросль берези й дуба. Працівники комунального підприємства сортували усе зібране, що як називається, підвозили машинами. Це величезна робота, але вона була чітко спланована».
Наразі організатори рекорду «видихають», але планують і наступного року зробити щось подібне, адже, на думку Лариси Семеняги, плетіння вінка згуртувало людей.