Ділянку з курганом II–I тисячоліття до нашої ери на Полтавщині залишили у приватній власності
Фото – історико-культурний заповідник «Більськ»
Полтавській обласній військовій адміністрації суд відмовив у вилученні з приватної власності земельної ділянки, на якій розташована пам’ятка археології місцевого значення.
Йдеться про курган доби бронзи та раннього залізного віку. Полтавський апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції, відмовивши ОВА 14 липня.
У грудні 2023 року Полтавська ОВА звернулася до суду з позовом проти місцевого жителя, вимагаючи зобов'язати його повернути у власність держави ділянку площею 0,6 га поблизу села Попове Миргородського району.
За даними обласного Центру охорони та досліджень пам'яток археології, ця ділянка частково накладається на давній курган заввишки 2,7 м та діаметром 45 м. Об’єкт взятий на облік ще виконкомом обласної ради народних депутатів у 1984 році, а у 2020 році Мінкульт заніс його до Державного реєстру нерухомих пам’яток України під охоронним №2000-Пл.
Водночас спірну ділянку віддали у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ще у жовтні 1996 року рішенням Корнієнківської сільської ради. Згодом її власник здам землю в оренду приватній агрофірмі «Агроінвест» строком на 15 років.
ПОВА наполягала, що оскільки землі під пам’ятками археології згідно із законодавством є виключно державною власністю і не можуть передаватися приватним особам, ділянка має бути повернута державі.
У 2024 році Великобагачанський районний суд відмовив Полтавській ОВА в задоволенні позову. Через рік Полтавський апеляційний суд скасував це рішення й ухвалив нове і зобов’язав громадянина повернути землю державі. Проте Верховний Суд за касаційною скаргою відповідача скасував постанову апеляції та направив справу № 525/1380/23 на новий розгляд до Полтави.
Під час нового розгляду Полтавський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу Полтавської ОВА без задоволення, виклавши кілька ключових аргументів. На момент передачі землі у приватну власність у 1996 році та протягом багатьох років після цього науково-проєктна документація із визначення чітких меж та режимів використання території кургану в установленому законом порядку не затверджувалася. Точні координати пам’ятки археологiчний центр визначив за допомогою супутникового обладнання лише у травні 2024 року, тобто вже під час судового процесу.
Власник землі на момент її отримання у 1996 році не знав і не міг знати про наявність археологічного об'єкта, оскільки інформацію про нього своєчасно не внесли до кадастру та реєстрів. Суд застосував практику Європейського суду з прав людини та принцип належного урядування, де помилки державних органів не повинні виправлятися за рахунок приватних осіб.
За висновками суду, вимоги витребувати усю ділянку площею 0,6 га, коли курган займає лише її частину, є непропорційним втручанням у право власності та порушенням Конвенції про захист прав людини.