До Полтавщини на щиті повернеться полеглий на Сумському напрямку воїн
Колаж ЗМІСТу
Воїн схилив голову 16 березня виконуючи бойове завдання на Сумщині.
Про те, що Руслан Жук загинув 19 березня повідомили в Оржицькій сільській раді.
Життєвий шлях захисника
Руслан Жук народився 6 лютого 1979 року на Київщині у селі Гоголів старшим сином у багатодітній родині. Пізніше на світ з’явилися його молодші брати Валерій і Сергій. Через складне дитинство рано подорослішав і пішов на роботу, щоб допомагати родині.
У 1991 році чоловік разом із мамою та братами переїхав на Полтавщину у село Онішки, де у невеликому будинку на краю села біля річки пройшло його життя. Згодом він вступив до Лазірківського сільського професійно-технічного училища, але не зміг закінчити, бо пішов працювати – спочатку в місцевому колгоспі, а згодом заробляв, працюючи різноробочим у людей:
«Він ніколи не відмовляв у допомозі, був простим, щирим, добродушним чоловіком. Його життя не було легким – із труднощами, втратами, своїми слабкостями… Та попри все він залишався Людиною – відкритою, працьовитою, небайдужою до інших», – пишуть у Оржицькій сільській раді.
Чоловіка мобілізували до війська 12 березня, а 16 березня виконуючи бойове завдання на Сумському напрямку захисник загинув. У воїна залишилися два брати один з яких наразі служить у Збройних Силах. Про дату та час прощання з військовим повідомлять пізніше.
Вічна пам’ять та слава захисникові!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Дмитро Кібаров народився 26 серпня 1985 року на Полтавщині у Кременчуці, де навчався у місцевій гімназії №7. Долучившись до війська чоловік отримав позивний «Кіба». Воїн схилив голову 27 вересня 2024 року внаслідок штурмових дій противника з використанням артилерійського озброєння поблизу села Катеринівка на Донецькому напрямку. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін. Нещодавно захисника упізнали за ДНК-експертизою. Прощання з бійцем запланували 20 березня.
Артем Лісовий боронив східні кордони країни, стримуючи ворога на підступах до сусідньої області. Служив у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля». За свободу та мирне майбутнє кожного з нас він віддав найцінніше – власне життя. 13 березня захисник прийняв свій останній бій.
Захисник Ігор Сидоренко боронив Україну у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Понад рік боєць вважався зниклим безвісти. Життя воїна обірвалося під час виконання бойового завдання 11 грудня 2024 року.
Андрій Грабовий – майор поліції, інспектор другого взводу друої роти батальйону поліції особливого призначення поліції в Полтавській області. Своє життя він присвятив службі людям і державі – понад 20 років віддав роботі в органах внутрішніх справ. Поліцейський загинув на початку березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
У 2024 році Євгеній Синяк почав працювати на будівництві військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд. Наприкінці серпня 2025 року він підписав контракт із ЗСУ, проходячи службу в інженерно-технічному батальйоні на посаді водія електронавантажувача. 10 березня життя воїна обірвалося поблизу населеного пункту Дмитрівка на Донеччині.