Вокзал Полтави зобов’язали підписати охоронний договір
Ілюстративне фото:
У Полтаві забезпечили виконання судового рішення щодо укладення охоронного договору на будівлю головного міського залізничного вокзалу «Полтава-Київська».
Про це повідомили на брифінгу в Полтавській обласній прокуратурі за підсумками роботи у 2026 році.
Йдеться про пам’ятку архітектури за адресою вул. Вокзальна, 12А. Укладення охоронного договору юридично закріплює обов'язки балансоутримувача підтримувати споруду в належному стані, проводити виключно реставраційні роботи та берегти її автентичний вигляд від самовільних перебудов чи демонтажу деталей фасаду й інтер'єру.
Загалом упродовж року прокурори подали до судів понад 20 позовних заяв у сфері охорони культурної спадщини регіону, вимагаючи від власників та органів влади оформити охоронну документацію, розробити програми захисту пам'яток або повернути історичні будівлі у власність держави чи громад.
«Полтава-Київська»
Як пише Юрій Рочняк у своїй праці «Історичні етапи будівництва залізниць в Україні», у 1850-1860 роках з’явилися окремі колії, що мали різне призначення і не були пов’язаними. Цей етап засвідчив етап появи залізничних магістралей, які сполучили найбільші міста Київ, Одесу, Харків, Дніпро, Севастополь, а також Львів, Чернівці. Ці шляхи не виходили з українських міст, але дозволили їх об’єднати.
У 1872 році залізниця прийшла на Закарпаття, а на початок 20 століття існували три колії перетину Карпат у межах сучасної України. На основі залізничних магістралей розбудовували локальні залізниці, охоплюючи значні території країни. Саме тоді більшість областей сучасної України набули колійну мережу, яка працює наразі
За даними відкритих джерел, станція, яка наразі має назву «Полтава-Київська», виникла у 1901 році. Начальник технічного відділу Кременчуцької дистанції електропостачання «Південної залізниці» Олександр Калініченко розповів, що це була станція «Полтава-місто» приватної Московсько-Києво-Воронезької залізниці. Після цього запустили рух потягів на дільниці Київ–Полтава до станції «Полтава» (сьогодні вона має назву «Полтава-Південна»):
«У вирі подій перевороту 1917-1919 років залізницю націоналізували. Вона увійшла до складу Південних залізниць».
З початком Другої світової війни, як і багато інших споруд у Полтаві, станцію зруйнували.
«У післявоєнний період відновлювалися пошкодження, об’єдналися та уніфікувалися усі залізниці України, хоча деякі лінії зникли. Технічний поступ проходив подвоєнням маґістральних колій, їхньою електрифікацією та налагодженням модерного управління. Відбувався розвиток залізниці в руслі стратегічного і військового домінування з акцентом на вантажні перевезення. Залізниці розширювалися при підприємствах для входження у мережі. Сьогодні в Україні існує понад 22 тис. км колій і мережа є однією з найгустіших у Європі», – пише Юрій Рочняк.
Як йдеться у виданні «Полтавщина: Енциклопедичний довідник», відбудова вокзалу розпочалася у 1955 році за проєктом архітекторки Зої Котлярової. Вона була членкинею Спілки архітекторів СРСР, а в 1959 році виконувала обов’язки старшої архітекторки у технічному бюро Управління головного архітектора Полтави. Також викладала на архітектурному факультеті Полтавського інженерно-будівельного інституту.
Після відбудови на станцію запустили тролейбусну лінію.
Також навколо вокзалу з’являлися промислові об’єкт харчової промисловості. Це збільшило навантаження на станцію і вона стала вантажною. У 2002 році стантериторію поблизу реконструювали та збудували перехід над колями. Також завершили електрифікацію, а на станції з'явилися електровози та електропотяги.