«Говорив, що за Україну стоятиме й воюватиме до кінця» – Полтава попрощалася з «азовцем» Дмитром Пруглом
У понеділок, 10 червня в Свято-Успенському кафедральному соборі ПЦУ попрощалися з бійцем полку Азов Дмитром Пруглом позивний «Круглий», який загинув у зоні проведення операції об’єднаних сил. Рідні, побратими, знайомі та пересічні полтавці прийшли на прощання з українським воїном.
У ніч з 6 на 7 червня у зоні проведення ООС обірвалося життя 28-річного полтавця Дмитра Пругла. Сталося це під час ворожого обстрілу на Світлодарській дузі — поблизу селища Новолуганське у Бахмуцькому районі Донецької області. Позиції полку прицільно обстріляли з артилерійських систем калібру 122 мм та мінометів калібру 120 мм.
Начальник штабу першого батальйону полку «Азов» Олексій позивний «Подвох» у момент загибелі побратима не був у зоні ООС. Про бій з переказів очевидців розповідає:
«На скільки мені відомо, гвоздики вийшли з Горлівки. За житловими кварталами розкинули батарею і відразу по запланованих цілях почали працювати по позиціях наших воїнів. Дмитро, мабуть, загинув так швидко, навіть не зрозумівши, що сталося. Бо перший снаряд, який впав, забрав його життя. Говорять, працювали на стільки щільно, як казали хлопці, навіть двох метрів у окопі не було, куди б не прилітав снаряд. Ті, які залишилися «трьохсотими» – це диво, що вони залишилися живими. На жаль, це диво на Дмитра не розповсюдилося…», – розповів військовослужбовець.
За його словами, за кілька днів до загибелі він отримав диплом магістра, постійно навчався та був душею компанії додає побратим.
«Дмитро ніколи не падав духом. Таких людей, як він, дуже мало. І це не порожні слова. Він був різним, але він був нашим. У кожному місті, де він навчався, працював, усі його поважали. Він був душею компанії. Побратими завжди могли до нього звернутися чи за порадою, чи за допомогою. Він був веселою, життєрадісною, позитивною людиною. Завжди прагнув досягати чогось більшого», – розповів «Подвох».
Родина загиблого досі не може оговтатися від такої непоправної втрати, говорить дідусь – Микола Гаврилович Пругло:
«Дмитро був золотою людиною. Ми, як то кажуть, душі не чаяли. Діма був моїм життям. Ми його від народження опікували, ростили. Він був патріотом, говорив: “За Україну стоятиму й воюватиму до кінця. Якщо в майбутньому діти запитають, де батько був, а що я скажу? Скажу, що ховався? Тому я йду воювати”».
Після прощальної служби в Свято-Успенському кафедральному соборі Православної Церкви України відбулося прощання на Соборному майдані та прощальна хода від собору до стадіону та Полтавської ОДА.
Фото Богдана Проскурова