Йому навіки 46. Полтавщина провела у вічність кулеметника Юрія Войтика (ФОТО)

24 листопада на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку у місті Хорол провели у вічність Юрія Войтика. Рідні, близькі та побратими прийшли віддати йому останню шану. Про це 24 листопада повідомили у Хорольській громаді.

Митрофорний протоієрей – отець Іван Бровко провів на площі панахиду та відслужив молебень за упокоєння душі воїна. Чин поховання завершили на цвинтарі у його рідному селі Вишняки.

Юрій Войтик народився 12 квітня 1979 року у Глобиному. Рано залишився без батьків і тому його виховувала тітка. Навчався у Вишняківській школі, згодом у Хорольському агропромисловому коледжі, а пізніше закінчив Харківський державний технічний сільськогосподарський університет за спеціальністю «Електроенергетика». 

Після навчання працював електриком, а потім головним енергетиком Хорольської дільниці «Кононівський елеватор». Був одружений та виховував доньку. Любив футбол та грав за місцевий клуб «Нива».

До війська мобілізувався 29 вересня 2024 року, служив на посаді солдата у 3-му кулеметному кулеметного взводу 1-го механізованого батальйону 143-ї окремої механізованої бригади. Після навчання брав участь у боях на Запорізькому та Донецькому напрямках. Навесні 2025 року отримав тяжку мінно-вибухову травму, внаслідок чого проходив лікування у Харкові, Дніпрі та Хоролі. 

Від гострої серцевої недостатності спричиненою ускладненнями після поранення військовий помер 16 листопада у лікарні Святого Пантелеймона у Квіренцях, що на Волині.

Вічна пам’ять захиснику!

Костянтин Головко народився 5 жовтня 1998 року в селі Шевченко Кіровоградської області. У дитинстві з батьками переїхав до Градизька. 27 травня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ в 152 окрему єгерську бригаду в батальйон безпілотних систем – солдатом. 9 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення. 22 листопада помер в лікарні ім. Мечнікова не виходячи з коми.

Валерій Рогочий народився 1999 року та жив на Полтавщині. Захисник служив водієм в одному з підрозділів, що виконував відповідальні місії. Воїн загинув під час виконання бойового завдання. Життя Валерія Рогочого обірвалося 5 грудня 2024 року на Донеччині.

У грудні 2024 року Юрія Тарана мобілізували. Сумлінно виконував поставлені завдання. З 6 листопада 2025 року вважався безвісти зниклим. Того дня оператор-навідник Юрій Таран віддав життя у бою.

Віктор Баганець з початком повномасштабної війни добровольцем став до лав ЗСУ боронити Україну. Захисник мріяв, що коли закінчиться війна і він повернеться додому, до родини, то займатиметься улюбленою справою. З березня 2024 року Віктор Баганець вважався безвісти зниклим. Після проведення ДНК-експертизи з’ясували, що воїн поліг 9 березня минулого року під час ведення бойових дій на Донеччині.