Київський театр тиждень гастролюватиме у Полтаві зі своїми найкращими виставами
Фото Артема Слипачука 22.06.16 Театр им. Франко, “Незрівнянна”
З нагоди відзначення 100-річчя Національного академічного театру імені Франка призначені гастролі по містам України, до переліку яких увішла й Полтава.
То ж з 11 по 18 червня на сцені Полтавського театру імені гоголя Гоголя двічі покажуть одні з найкращих робіт: «Кайдашева сім’я», «Річард III», «Три товариші», «Моя професія – синьйор з вищого світу».
До Полтави приїдуть відомі солісти столичного театру, справжні театральні метри: Назарій Задніпровський, Наталія Сумська. Крім того, обіцяють участь навіть нинішнього Міністра культури Євгена Нищука.
Коротко про ці чотири неперевершені вистави, які полтавці та гості міста зможуть побачити вже зовсім скоро, за описом «франківців»:
«Кайдашева сім’я»
Сюжет «Кайдашевої сім’ї» охоплює події, що відбулися у великий сільській родині Кайдашів. Ми зустрічаємося з героями: Кайдашем, його дружиною Марусею та двома їх синами Карпом і Лавріном у переламний момент існування сім’ї, коли дорослішають діти, обирають собі пари і починається інше життя. У цій виставі сміх лунає крізь сльози й навпаки. Комічні і драматичні ситуації, в які потрапляють персонажі, взяті з самого життя.
«Три товариші»
Сюжет роману «Три товариші», що продовжує тему «втраченого покоління», розгортається в Німеччині у 1928 році. Троє друзів, які пройшли Першу світову війну – Роберт Локамп, Отто Кестер і Ґотфрід Ленц – тримають невеличку, малоприбуткову автомайстерню. Перипетії їхнього життя, кохання Роберта до молодої Патриції Хольман, спогади, від яких не можуть отямитися головні герої, власне, всі події роману пов’язані та розгортаються на фоні економічної, політичної кризи в міжвоєнній Німеччині.
Болем за покоління, яке, пройшовши жахи Першої Світової війни, переживши світову кризу, моральне зубожіння і політичний апокаліпсис, просякнуті всі романи Ремарка. На його творах виховувалися і наші шістдесятники. Він перетворився на володаря думок цілого покоління. Саме в період «відлиги» з’явилися перші переклади Ремарка в Радянському Союзі. Ним зачитувалися, його герої спонукали до дії, виховували внутрішню свободу і вселяли віру…
Тоді ніхто навіть уявити не міг, що пройде час і ми знову віч-на-віч зустрінемося із ворогом – жорстким, нахабним й безпринципним. І знову будуть гинути кращі з кращих і постане проблема соціальної адаптації хлопців, що бачили смерть.
Це перше звернення театру до творчості Еріха Марія Ремарка.
«Річард ІІІ»
Сценічна версія п’єси Шекспіра за постановкою знаного грузинського режисера Автанділа, який є автором і музичного оформлення.
Для авторів вистави однією з головних тем стало прискіпливе дослідження сутності небезпечних і незбагненних лабіринтів психології самотньої, приниженої (як природою, так і оточуючими) людини. Діалектика перетворення страждання на злочинства й тиранію. Каліцтво Річарда, як це не парадоксально, в інтерпретації режисера дарує йому внутрішню свободу та химерне відчуття влади над людьми. Річард-самітник, позбавлений реальних почуттів, як вправний режисер-лялькар та віртуоз-актор, починає «забавки», які породжує його хворий мозок. Азарт гри призводить до шаленства, «Річард любить Річарда…», за яким безодня.
У виставі задіяний зірковий склад акторів. Річард ІІІ — Богдан Бенюк.
«Моя професія – синьйор з вищого світу»
Ця вистава – вже друге звернення театру до матеріалу. У 1981 році, впостановці В.Оглобліна та виконанні акторів В.Івченка і С.Олексенка – це була одна з найяскравіших і найкасовіших вистав репертуару. Черга за квитками стояла від метро «Хрещатик», а сама вистава пройшла більше 700 разів.
Тоді ж Анатолій Хостікоєв зіграв роль Антоніо, і В.Оглоблін казав:
«Антоніо — Хостікоєв, це друга його велика роль у театрі Франка. Він був дуже хороший, темперамент збігався з італійським».
Сьогодні італійська комедія знову повертається на сцену театру в декораціях Ярослава Нірода, створеними за ескізами 1981 року. У легкій і невибагливій комедії положень звучить тема родинних відносин, збереження дому та порятунку сім’ї як головної опори в житті кожної людини.
...Голові великої італійської родини Леоніда Папагатто можна вибачити все: і дрібні крадіжки продуктів на званих обідах і вечерях, і створення міфічного благодійного фонду підтримки бідних родин, тому що весь цей калейдоскоп подій затіяний ним заради однієї мети – благополуччя своїх близьких. Щаслива розв’язка – заслужена нагорода артистичному і чарівному шахраєві.
То ж радимо полтавцям не прогавити вистави, квитки вже у продажу.