Марія Башкірцева – полтавка, чиї картини купив Лувр
Марія Башкірцева з Полтавщини мала недовге життя через туберкульоз, але завдяки власному таланту змусила говорити про себе усю Європу.
Виданий після смерті художниці «Щоденник», над яким вона працювала понад 10 років, став сенсацією, через що його переклали усіма європейськими мовами.
ЗМІСТ розповідає про Марію Башкірцеву, чиє ім’я стоїть у списку «Безсмертя» Люксембурзької галереї Парижа поряд з іменами художників, як рано пішли з життя. Саме їй вдалося стати першою жінкою зі слов’янської Європи, чию картину придбав Лувр.
Вона народилася у селі Гавронці Полтавської губернії далекого 1858 року. Як повідомляє «ЙОД.MEDIA», 23 листопада виповнився 161 рік з дня народження Марії Башкірцевої.
Її дитинство минуло в селі Черняківка, нині Чутівського району, де тепер щорічно проводиться обласне мистецьке свято «Маріїна долина» на честь художниці. Коли Марії виповнилося 12 років, її родина виїхала до Франції. А вже за десять років французька полтавка стала в Європі такою ж відомою, як Оскар Уайльд.
Свій талант Марія Башкірцева розвивала в академії Жуліана у Парижі. На той час це був єдиний заклад, де вона могла навчатися малювання.
У 1876 році Марія побувала у Гавронцях та відвідала маєток статського радника Сергія Кочубея у Диканьці. Згодом вона писала, що Диканька вразила її не менше за країни Європи:
«За красою саду, парку, будівель Диканька суперничає з віллами Борґезе і Доріа в Римі. Дуже шкода, що світ і гадки не має про існування цього місця».
Про те, що Марія хвора на сухоти, дівчина дізналася, коли їй виповнилося 16 років. Попри це вона не впадала у відчай та продовжувала писати картини. Бувало, що дівчина працювала над полотнами по 10-12 годин на добу. Завдяки цьому її картини «Жан-Жак» і «Мітинг» отримали гарні відгуки у найвідоміших салонах Парижу.
Марія Башкірцева прожила 24 роки та померла через сухоти в 1884 році. Її поховали на цвинтарі Пассі у склепі, над яким працював скульптор Бастьєн-Лепаж. У ньому є меблі, мольберт та картина «Святі жінки».
Уже після смерті Марії її картини виставляли у Франції та Нідерландах на спеціальних виставках. Сьогодні її роботи є рідкісними, бо багато з них було втрачено під час Другої світової війни. Деякі з них можна побачити у Луврі, а деякі – у Люксембурзькому музеї.
У 1887 році було видано її сенсаційний «Щоденник», який Марія Башкірцева писала з 13 років французькою мовою. Він став другим в історії Франції щоденником, який видала жінка. Наприкінці життя вона написала:
«Якщо я не помру молодою, я сподіваюся жити як великий художник, але якщо я помру молодою, я маю намір мати свій щоденник, який не може бути нецікавим, опублікованим».
На сторінках цього видання розкрито глибину роздумів людини, яка не хоче втратити жодної хвилини життя. Прочитавши думки Марії Башкірцевої, багато критиків дивувалися, що він належить молодій дівчині, адже теми, розкриті у ньому, були більш ніж серйозними.
Кілька цікавих фактів про видатну полтавку:
- мати художниці Марія Бабаніна була наполовину француженкою, бо її батько свого часу одружився з француженкою Жюлі Корнеліус;
- Марія Башкірцева вільно володіла французькою, німецькою, англійською, італійською та російською мовами;
- у Ніцці, на вулиці імені Марії Башкірцевої, над фонтаном з білого каменю золотими літерами викарбовано: «На згадку про Марію Башкірцеву»;
- картини художниці нині зберігаються у французьких Петіт Палас, музеях Жюля Шере, замку Генріха IV, амстердамському Рейксмузеумі, у низці відомих російських зібрань, приватних колекціях.
- значну частину картин Марії знищили у межах революції 1917 року, громадянської та Другої світової воєн, тому в Україні є лише три оригінали картин у Харкові, Дніпрі та Сумах;
- у Франції є премія імені Марії Башкірцевої, яку можуть отримати молоді художники з різних країн. Одним з лавреатів став українець Марко Гейко.
Нагадаємо, що раніше ЗМІСТ писав про екскурсію у Полтаві, в межах якої розповідали про Марію Башкірцеву.