Ми навчилися розрізняти денні й нічні дрони, – фронтова історія від старшого стрільця батальйону полтавської тероборони
Бути старшим у групі означає взяти на себе велику відповідальність за виконання завдання та життя бійців. Кожен вихід на позиції – ризик, але інціатива на полі бою здатна забезпечити виконання завдання.
Про виконання завдання розповів старший стрілець одного з батальйонів Полтавської окремої бригади територіальної оборони Валерій.
До повномасштабної війни Валерій працював на гірничозбагачувальному комбінаті, мав непогану зарплатню та розмірене стабільне життя, виховував двох дітей.
Торік 26 лютого прийшов до місцевого батальйону територіальної оборони, став стрільцем та старшим групи на бойове чергування.
«Бути старшим групи – це велика відповідальність, тягар якої ти відчуваєш увесь час перебування на позиції. Насамперед відповідальність за життя людей та виконання бойового завдання. Найважливіше – завести людей на позицію, а також вивести їх звідти без втрат. Це найвідповідальніший момент, коли ти зі своїм підрозділом знаходишся на відкритій місцевості, практично не захищений від мінометних обстрілів та атак з дронів».
Іноді бійці заходять на позиції пішки майже 1,5 км у темряві з амуніцією та боєкомплектом на собі. Під час виходу використовують рослинність та рельєф місцевості, щоб залишатися непоміченими ворогом. За цей час навчилися розрізняти нічні та денні дрони ворогів:
«Коли ми вперше зайшли на позицію, я вирішив скористатися сутінками. Це період, коли денні дрони уже не літали, а нічні, на мою думку, ще не повинні були вилетіти, щоб перевірити позиції моїх підлеглих. Уже повертаючись на свою позицію, побачив як поряд від мене упав ВОГ з дрона. На щастя, він не розірвався. Я ледве встиг добігти до своєї траншеї як розпочався мінометний обстріл».
Досвід Валерія Показав, що краще виходити на позицію зі своїми людьм, в яких старший може бути впевненим:
«Важко зберігати самоконтроль, коли ми знаходимося в одиночних траншеях, а поряд лягають міни і здається, що наступна влучить у твою траншею і з цим нічого не вдіяти. Головне перебороти свій страх і переборовши його ти з кожним разом стаєш впевненішим у собі і своїх товаришах».
Із завданнями група Валерія може впоратися за будь-яких умов. До прикладу, під час одного з останніх виходів він не мав кулеметника, тож мав усе контролювати і одночасно працювати за кулеметом. Та все ж група впоралася із завданням й очікує на наступні.