На Полтавщині провели в останню путь снайпера полеглого на Харківському напрямку
Фото Миргородської міської ради
Воїн схилив голову 2 квітня виконуючи бойове завдання на Харківщині. За час служби отримав дев’ять державних відзнак.
Про те, що Олександр Калашник загинув на фронті, 8 квітня повідомили у Миргородській міській раді.
Поховали Олександра Калашника з усіма військовими почестями під звуки гімну та триразовий салют. Державний прапор, яким була огорнута труна, передали рідним загиблого.
Життєвий шлях воїна
Олександр Калашник народився 22 липня 1989 року в смт Комишня на Полтавщині. Тут він закінчив місцеву школу, де відзначався спокоєм, врівноваженістю та доброзичливістю.
У 2015 році Олександр Калашник розпочав військову службу. За роки служби він проявив себе як мужній і відповідальний воїн, готовий до будь-яких випробувань. За свою службу Олександра Калашника удостоїли численними відзнаками, серед яких ордени «За мужність» I, II та III ступенів, «Золотий Хрест», відзнаки за доблесть і хоробрість.
Боєць пройшов найтяжчі етапи війни, де загартувався як воїн і лідер. Будучи досвідченим снайпером та професіоналом своєї справи, він створив снайперську групу «Sniper Group E40». Окрім цього, він проходив навчання за кордоном.
2 квітня виконуючи бойове завдання на Харківщині, Олександр Калашник отримав поранення, несумісні з життям. Попри тяжкі травми, він залишався вірним побратимом до останніх хвилин.
Вічна пам’ять та слава захисникові!
Згадаємо імена полеглих на фронті земляків
Станіслав Зуєв народився 6 серпня 1989 року в місті Каменськ-Уральському Свердловської області. Чоловіка мобілізували до війська 27 лютого 2025 року, там він служив у званні солдата. Виконуючи бойове завдання на Донеччині 23 травня того ж року воїн загинув поблизу населеного пункту Попів Яр. Нещодавно захисника упізнали за ДНК-експертизою, вічний спокій Станіслав Зуєв знайшов у Горішніх Плавнях на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».
Володимир Верещак народився у 1977 році. З початком повномасштабної війни вирішив приєднатися до лав захисників. У листопаді 2024 року воїн припинив виходити на зв’язок. Лише за ДНК-експертизою вдалося дізнатися, що чоловік загинув 12 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання.
Максим Добряк доєднався до війська у 2015 році і з того часу не полишав служби. У лавах Збройних Сил займав посаду стрільця-помічника гранатометника мотопіхотного батальйону у званні старшого солдата. У грудні 2024 року родина військового отримала звістку про те, що Максим Добряк зник безвісти у районі села Новопустинка Покровського району на Донеччині. Через рік та три місяці захисника упізнали за ДНК-експертизою, за офіційною інформацією він загинув 4 грудня того ж року у 28-річному віці.
У ніч на 31 березня загинули молоді інструктори – Владислав Трященко та Євген Бережений, полтавської Школи хоробрості імені Дмитра Пругла. Євген «Сова» Бережений з перших днів війни долучився до добровольчого підрозділу, спершу виконуючи завдання з забезпечення та навчаючись військовій справі. Після відновлення школи став молодшим інструктором з загальновійськових дисциплін та топографії.
Владислав «Хоббіт» Трященко брав активну участь у відновленні Школи хоробрості, працював фізичним інструктором та координував організаційні моменти у ШХ. У 2024 році він приєднався до 12-ї бригади Національної гвардії «Азов». Йому навіки залишилося 20 років.