На Полтавщині в останню путь провели ветерана АТО Олександра Прудкого
Колаж ЗМІСТу
Серце воїна зупинилося 10 березня, свій шлях у війську він почав у 2014 році.
Про те, що Олександр Прудкий загинув 13 березня повідомили у Шишацькій громаді.
Життєвий шлях захисника
Олександр Прудкий народився 27 квітня 1976 року На Полтавщині у селі Велика Бузова, там минули його юні роки. Закінчивши місцеву школу здобув професію тракториста після чого пройшов строкову службу в армії.
Після демобілізації працював водієм у місцевому господарстві, решту життя присвятив роботі на тракторі. Окрім цього, мав досвід роботи оператором доїльних апаратів на молочно-товарному комплексі.
«Колеги та односельці згадують його як відповідального, працьовитого чоловіка, який не боявся важкої роботи та завжди був готовий допомогти іншим», – пишуть у Шишацькій громаді.
Із початком антитерористичної операції на Донеччині у 2014 році він долучився до лав Збройних Сил. У серпні 2024 року Олександра призвали на військові службу, а 10 березня серце захисника зупинилося. У воїна залишились дружина та двоє дітей.
Вічна пам’ять захиснику!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
6 січня Віктора Маслака мобілізували до лав Збройних Сил України. Маючи досвід служби та військову спеціальність, після короткого навчання потрапив до бойового підрозділу. Служив оператором безпілотних літальних апаратів – разом із побратимами доставляв необхідні вантажі на передову. З 14 березня 2026 року він вважався зниклим безвісти. Проте нещодавно надійшла звістка що воїн загинув.
Солдат Валентин Нестерчук тривалий час працював слюсарем на заводі «Азовсталь» у Маріуполі. Служив на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 7 стрілецької роти 3 батальйону територіальної оборони. Загинув 17 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання в Дніпропетровській області.
Роман Шульга народився 2 вересня 1989 року на Полтавщині у селі Онішки, у родині він був єдиним сином. Свій останній бій Роман прийняв на 2 листопада 2023 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району на Донеччині. За словами побратимів він загинув під час порятунку пораненого товариша, намагаючись витягнути його з-під вогню. Більше двох років рідні сподівалися на повернення чоловіка, але після кількох генетичних експертиз вони отримали підтвердження про його загибель.
Сергій Ніколенко народився на Полтавщині у Кременчуці, де провів життя. Захисник схилив голову виконуючи бойове завдання 23 жовтня 2024 року, а нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою. Прощання з воїном запланували 23 березня.