Рештки житла селітроварів
Рештки житла селітроварів

(Фото – ras.gov.ua.tilda.ws)

Протягом останніх двох років на Полтавщині перед реконструкцією ділянки траси Дніпро – Решетилівка науковці Рятівної археологічної служби дослідили комплекс, де видобували сировину для пороху.

Поблизу міста Кобеляки на Полтавщині у 17 столітті був комплекс, де варили селітру. Селітра на той час була стратегічним продуктом, була незамінною при виробництві пороху. 

Вперше селітроварний майдан біля Кобеляк почали досліджувати у 2010 році. Тоді археологи обстежували територію майбутньої дороги Дніпро - Решетилівка Цей інвестиційний проєкт перетинав декілька об'єктів археології, зокрема: кургани, поселення та майдан.

Кілька тисячоліть тому племена, що мешкали на цій території облаштували некрополь. А згідно з дослідженнями, перші поховання тут здійснили наприкінці ІІІ тис. до н. е. Науковці виявити могили представників 7 культур, що жили на цій території у різний час. Найбільшими були скіфські кургани V–ІІІ ст. до н. е. Відомо, що саме на їхньому місці у 17 ст облаштували майдан. Датувати комплекс з видобування силітри допомогли знайдені срібні півтораки (монети) 1622, 1624 років Сигізмунда ІІІ Вази. Тоді частина земель нинішньої Полтавщини входила до складу Речі Посполитої.

На цьому майдані археологи знайшли 2 печі. Вони складалися з камери згоряння та допоміжної споруди. Розміри камер печей були майже 3 м в діаметрі, стіни та дно – обробляли спеціальними високотемпературними глинами світло-коричневого та жовтого кольору. Розміри допоміжної споруди становили 6,5х4,5 м, дно було нахилене у бік камери згоряння. Це допомагало завантажувати дрова.

Науковці припускають, що на кобеляцькому майдані працювали понад 50 людей.  Окрім тих, хто будував печі та виварював селітру, були й ті, хто привозив дрова та воду, а також забезпечував охорону. Деякі робітники перебували тут вдень та вночі.  На території знайшли 3 житла, площею від 4 до 7 м². За формою вони нагадували прямокутник з окремо виділеним входом, який був обернений до печей. 

Процес варіння селітри відбувався так: землю з селітрою заливали водою.  Цю суміш варили приблизно 18-20 годин при температурі 900-1200º С. Щоб підтримувати безперервний процес, селітровари могли спалювати за день близько 2,5-3 м³ дров. У результаті отримували селітру із великою кількістю домішок, яка потребувала додаткової обробки та очищення.

Під час дослідження археолог знайшли знаряддя праці, якими користувалися селітровари: скребки для зняття сировини, кресала для розпалювання вогню, деревообробне тесло.

Селітроваріння часто супроводжувалось грабунком поховань.  Під час розкопок дослідники знайшли сліди грабунків, які вчиняли незадовго після захоронення. 

Перша писемна згадка про селітроваріння на території нині нинішньої Полтавської області датована 1613 року. Тоді суд розглядав справу, в якій представник короля Речі Посполитої, позивався до шляхтича через незаконне  виварювання селітри на землях корони.

У 16 ст. селітрі знайшли застосування у виробництві якісних сортів кришталю та скла; солінні м’яса; в медицині. А головне – з неї робили порох.  

Текст підготовлено за матеріалом керівника проєкту «Археологічні дослідження під час реконструкції та будівництва траси Р-31 Дніпро-Решетилівка» Богдана Сало «Біле золото Полтавщини»

Loading...