Нова версія «За двома зайцями» від «Малафеї»: що лишили, що змінили, як готувалися (ФОТО)

Насправді колектив не думав про постановку саме цього твору, розповіли театрали. Але одного разу до музею імені Короленка, де часто проходять репетиції акторів (і де й відбувся перший показ вистави), один з шанувальників приніс картатий  піджак, сказавши, що, можливо, він знадобиться для вистави «За двома зайцями». Відтоді, за словами артистів, все ніби підштовхувало до реалізації цієї вистави.

Виставу почали готувати ще з літа – в липні розподілили ролі та роздали слова. Повноцінні репетиції розпочалися в жовтні, взимку була невеличка перерва на підготовку до концерту, присвяченому року театру та виставі «Ніч перед Різдвом», але репетиції епізодів майже не припинялися. Із 5 січня вже йшли постійні репетиції не менше 4-х разів на тиждень.

Окрема історія – це підготовка численних костюмів і власноруч створених декорацій.

Крім того, допомогла костюмерна міського Будинку культури: малафеївцям віддали речі, які вже не використовують, щоб ті їх перешили і створили потрібні для постановки образи.

Велику роботу як над вивченням сценарію, так і над створенням костюмів проробила акторка Марина Недоборенко, яка грала роль Сірчихи, матері Проні, Євдокії Пилипівни. Вона майстерно відшила яскраві сукні панночкам, головній героїні тощо.

Засновниця театру, авторка сценарію та більшості задумок постановки Людмила Вітенко говорить, що з цією виставою театр виходить на певний незалежний рівень. Адже актори самотужки створили близько 30 костюмів і декорації.

Також, вона розповіла після прем`єри про те, чи справдились її сподівання:

Сама ж Людмила Вітенко теж майстерно увійшла в роль Скелити, придумавши для цього персонажа свій фірмовий сміх, що одразу оцінили і глядачі.

Виконавиця головної ролі яскравої Проні Інна Керусова говрить, що вчити такий об`єм тексту було не важко. Набагато складнішим було ставити, бо майже в усіх сценах було задіяно багато учасників, що потребує значної координації кожної дії:

Крім того, акторка у найбільш емоційних сценах часто падала на лавку, а то й на підлогу. Але вона сміючись говорить, що сцена м`яка, і до того ж, за час репетицій вона навчилась робити це професійно і навіть не понабивала синців.

Найемоційнішим у виставі, за словами Інни Керусової, був той момент, де Проня зрозуміла, що її обманули. Вона це ніби пропустила через себе:

Щодо організації самого процесу, то підготовку до вистави зазвичай розпочинають майже зранку – від прасування усіх костюмів до підготовки реквізиту. За 4 години до вистави був розписаний щільний графік з гримування та створення зачісок кожному актору у негласної візажистки, перукарки й акторки театру Яни Штани, яка грає роль Химки.

На сцені актори викладалися з усіх сил, переймалися за кожну хвилину вистави і актори за кулісами. Та мабуть лише вони самі знають, що пішло не по плану – коли невчасно прибрали стіл, чи як шукали курило Химки за хвилину до виходу з ним, а воно виявилось на сцені.

За ходом усієї вистави уважно стежила і підказувала Альона Плахтій, яку називать кастинг-директоркою театру. Вона теж зробила величезний вклад у постановку, адже організувала 80% роботи над спектаклем.

Цікаво, що виконавець головної ролі Голохвастого Анатолій Бойко декілька разів для ролі змінював свою звичну зачіску, пробував грати з наклеєними вусами, але на репетиції стало ясно, що після палких поцілунків проні вони не лишаються на місці, тому їх намалювали.

Ще однією родзинкою постановки є те, що одну з монахинь грав чоловік актор театру Олексій Орел. Під час кастингу, таким чином, ніби пожартували, але він так гарно вжився в роль, що вирішили, затвердити таку цікаву монахиню. В кінці спектаклю цю таємницю розкрили.

Одна з глядачок Лілія Бабанська поділилась своїми емоціями після перегляду спектаклю:

Також,  аматорський театр «Малафея» дуже вдячний КО «Інститут розвитку міста» та Ірині Брижань за надання в користування подіумів для вистави, завдяки чому глядачі змогли краще роздивитися всі сцени і костюми.