Останній шлях воїна встелений квітами: Полтавщина зустріла лейтенанта Олексія Ситника (ФОТО)

Олексій Ситник поліг унаслідок поранень, яких зазнав під час виконання службових обовʼязків на Дніпропетровщині. Прощання з героєм відбулося 10 липня у Великобагачанській громаді.

Олексій Ситник народився 2 лютого 1992 року в Байраці, тут навчався у рідній школі. По закінченні дев’ятирічки продовжив навчання в Полтавському обласному ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей із сільської місцевості імені Макаренка. Закінчивши ліцей, продовжив навчання у Полтавському національному технічному університеті, який закінчив у 2014 році, отримавши спеціальність  «Будівництво та цивільна інженерія».

Чоловік пробував свої сили в різних сферах діяльності, а за рік до війни повернувся до своєї професії і працював майстром на будівництві в Одесі та Києві.

26 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ, брав участь у бойових діях в багатьох гарячих точках на сході нашої країни. Останнім часом служив на посаді заступника командира мінометної батареї з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону.

4 липня воїн загинув у Дніпропетровській області під час виконання службових обов’язків.

Родина полеглого у бою понад шість місяців тому Олега Смірнова, отримала трагічну звістку. Олег Смірнов працював у фермера та їздив до Києва на будівельні підробітки. Останні роки життя проживав з дружиною та був батьком для її двох дітей. 28 грудня 2024 року вірний військовій присязі Олег Смірнов загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Янтарне на Донеччині. 

Донедавна доля військового Олександра Дебелого була невідома: захисника вважали зниклим безвісти. Днями надійшло підтвердження про загибель воїна. У 2024 році захисника мобілізували до лав Збройних Сил України. Олександр Дебелий поліг на Сумщині у бою.

Романенко Андрій та Богдан Манько загинули на фронті 1 липня. Воїни виконували бойові завдання на Сумщині. Артилерійський обстріл 1 липня став для них останнім. Двоє героїв повертаються на щиті.

На щиті повернувся молодий герой, який виконував завдання на Донеччині. Солдат Олександр Стріла загинув від російського FPV-дрона поблизу Часового Яру.

У межах обміну тілами загиблих воїнів, додому на щиті повернувся працівник Крюківського вагонобудівного заводу Анатолій Звірко. Із січня 2024 року його вважали безвісти зниклим. Після одного із запеклих боїв із ворогом, коли росіяни через каналізаційні колектори прорвалися до центру Авдіївки, захисник перестав виходити на зв’язок. З 18 січня 2024 року рідні шукали воїна. 

22 червня російські військові вдарили по тренувальному полігону на Миколаївщині ракетою. Унаслідок обстрілу загинув житель Кременчука. Солдат Олександр Дунський народився 1987 року в Могилів-Подільському на Вінниччині. З 2018 року мешкав у Кременчуці, працював будівельником. У військовій частині обіймав посаду водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів.