Талановитий інженер та єдиний син. У межах обміну повернули тіло полеглого вагонобудівника з Полтавщини

У межах обміну тілами загиблих воїнів, додому на щиті повернувся працівник Крюківського вагонобудівного заводу Анатолій Звірко. Із січня 2024 року його вважали безвісти зниклим.

Анатолій Звірко народився 26 квітня 1995 року в Кременчуці. Після закінчення гімназії № 6 вступив до коледжу Кременчуцького національного університету імені Остроградського. Там опанував основи ливарного виробництва чорних та кольорових металів. Потім мав навчання в університеті за спеціальностями «Інженерна механіка», «Прикладна механіка» і перше місце роботи на кропивницькому заводі «Металит».

У серпні 2019 року кременчуківець працював на посаді інженера-технолога у службі головного металурга технологічного управління ПАТ «КВБЗ». Працював у групі ливарного виробництва та дробоочищення бюро ковальського, пружинного, термічного виробництва та гальванопокриттів.

Займався питаннями вдосконалення й упровадження у ливарному виробництві підприємства технологій виготовлення литих деталей для вантажного та пасажирського вагонобудування. Проводив дослідні роботи щодо використання і запровадження інноваційних матеріалів та оснащення для ливарного виробництва.

Також майбутній воїн брав участь у відпрацюванні й упровадженні технології очищення листового прокату. Окрім цього займався розробкою технологічних процесів з очищення комплектуючих для вантажних і пасажирських вагонів, робив розрахунки норм витрат матеріалів для виконання цих робіт тощо.

«Анатолій любив свою роботу, мав чимало ідей, був перспективним працівником. Але, на жаль, його плани зруйнувала розв’язана росією війна», – пишуть у пресслужбі заводу.

17 липня 2023 року його мобілізували до Збройних Сил України й у складі 110-ї окремої механізованої бригади став на захист держави. Боєць воював на одній з найгарячіших ділянок фронту – Авдіївському напрямку. Спочатку був гранатометником,  а потім і сержантом з матеріального забезпечення.

Після одного із запеклих боїв із ворогом, коли росіяни через каналізаційні колектори прорвалися до центру Авдіївки, захисник перестав виходити на зв’язок. З 18 січня 2024 року рідні шукали воїна. Невдовзі маму воїна запросили на процедуру ДНК-ідентифікації загиблих воїнів, яка підтвердила особу Анатолія.

26 квітня 2025 року йому мало б виповнитися 30 років, проте воїн навіки лишився 28 років.

Прощання з Анатолієм Звірком відбудеться об 11 годині 7 липня 2025 року у Міському палаці культури. Поховають його поруч із загиблими героями-захисниками із Кременчука на Алеї Слави на Свіштовському кладовищі.