Освіта – наш пріоритет. Кандидатка в нардепи від «Голосу» розповіла про бачення реформ
У вівторок, 2 липня, у рамках «Туру змін» до полтавського коворкінгу партії приїхала Інна Совсун, яка розповіла про подальші плани щодо освітніх реформ.
Інна Совсун є кандидаткою у народні депутати від «Голосу». У партійному списку вона знаходиться під 16 номером. Пріоритетним напрямком її роботи є освіта, адже у 2014-16 роках вона була першою заступницею Міністра освіти і науки України.
На зустріч прийшли полтавські волонтери команди «Голосу», регіональна представниця партії у Полтаві Юлія Городчаніна, секретар РГК при НАБУ Віктор Трофименко, член ГО «Інформаційний центр «Майдан Моніторинг» Ігор Кіянчук, кандидати у народні депутати від «Голосу» Ярина Ключковська та Павло Кухта. Також на зустрічі були полтавці, які хотіли дізнатися про бачення партії у сфері освіти.
За її словами, реформування освіти має відбуватися на усіх рівнях одночасно, адже поодинокі зміни тільки у середній або вищій освіти не дадуть результату. Якщо говорити про середню освіту, то варто враховувати кількість дітей (яка нижча, ніж за радянських часів), і шалену урбанізацію. Власне це є причиною пустих шкіл у селах і переповнених шкіл у великих містах.
Відтак, необхідна децентралізація шкіл, що супроводжує наявність шкільних автобусів і покращення стану українських доріг, продовження реформи Нової української школи і обов’язкова сертифікація вчителів, бо наразі вона є абсолютно добровільною:
«Теоретично, всі політики говорять, що вони переймаються за освіту. Як тільки проходить вступна кампанія, ми бачимо багато обіцянок і хороших слів на адресу вчителів і студентів. І крім слів нічого. Зараз ми маємо НУШ, але як бути з вищою освітою? Ми ж не можемо сказати студентам, що їм просто не пощастило, і у вищих навчальних закладах реформи будуть через 10 років. Це все має бути систематично, постійно і на всіх рівнях».
.jpg%3F1562400282116&w=1920&q=75)
Кандидатка в депутати розповіла, що зі зміною складу міністерства не мають змінюватися пріоритети, як це відбувається в Україні. На її думку, Нова українська школа має бути, тому немає сенсу замість неї вигадувати щось нове і заново це впроваджувати.
З вищою і професійною освітою, на її думку, проблем теж немало. Насамперед, уся «біда» з професійною освітою в Україні в тому, що молодь розглядає її як останній варіант і як зовсім непрестижне навчання. Інна Совсун говорить, що така ситуація склалася через застарілі навчальні програми, небажання змінювати систему навчання і відсутність співпраці з бізнесом. Для змін потрібно показати молоді, що училища і коледжі теж надають гарну освіту, але насамперед вони мають модернізуватися:
«Наші училища і коледжі виглядають таким собі тупиковим шляхом. Для зміни такого бачення потрібні глибинні трансформації. Потрібно укрупнювати мережу, щоб вона не була схожою на суцільну радянщину. Необхідно інвестувати в покращення навчальних програм. А ще я постійно чую про нестачу робітничих кадрів для бізнесу, але й дій та пропозицій з боку бізнесу теж немає».
Університети ж почали реформувати у 2014 році. Інна Совсун теж була причетною до цього процесу. Та вона констатує, що деякі речі тоді зробити вдалося, але у 2014-15 роках робити реформи в освіті без фінансування було справою невдячною. Тому вища освіта в Україні бажає кращого.
Однією з причин «притупленого розвитку» (як не дивно) є ректори. В українських вишах їх найчастіше обирають тому, що вони обіцяють викладачам, що «не буде ніяких змін». При цьому думки студентів ніхто не запитує.
Важливим аспектом діяльності університетів є система фінансування. Як вважає Інна Совсун, описати цю модель дуже складно, бо вона більш ніж незрозуміла і не логічна.
До прикладу, є університети, де в обов’язковому порядку викладачам платитимуть подвійну зарплату. Пояснень чому саме цим університетам, а не іншим, теж немає:
«Думати, що це якось пройде – не робоча стратегія. У нашій країні бояться змін і наслідком є якість української вищої освіти. Це не є нормально, коли людину переобирають ректором, бо він обіцяє жити і надалі без змін. Для усіх елементів освіти важлива готовність змінюватися, бо це перший крок до покращення. Якщо адміністрація не готова рухатися далі, значить, ці люди не на своєму місці».
Що стосується усіх рівнів освіти, то надважливою є академічна доброчесність. Цей термін з’явився відносно нещодавно. На думку Інни Совсун, це є наріжним каменем, бо ще зі школи ми вчимося постійно обманювати:
«Ми дивуємося, чому судді беруть хабарі і взагалі чому корупція живе. От я думаю, що суддя-хабарник – це першокурсник, який на першій сесії заплатив хабар за залік. Оце привчання до хабарництва і обману руйнує підвалини подальшої суспільної взаємодії. Тобто, якщо людина дає хабар, вона не може засуджувати інших, хто дає чи бере хабарі».
Тому проблема не тільки у ректорах і навчальних програмах, а й в студентах і хабарах. Не варто приховувати, що існує «схема» коли студент платить за екзамен, або залік викладачу. На думку Інни Совсун, такого в університетах не має бути, і завдяки реформуванню та оновленій системі роботі вишів справа зрушить із мертвої точки, бо має працювати система.
Нагадаємо, раніше ЗМІСТ писав, як Святослав Вакарчук презентував команду «Голосу» в Полтаві й дав безкоштовний концерт.
