Святослав Вакарчук у Полтаві презентував партію «Голос» і відіграв безкоштовний концерт
Відомий артист і новоспечений політик провів зустріч із полтавцями, розповів про своє бачення діяльності «Голосу» у Верховній Раді та умови, за яких об’єднуватиметься з іншими політсилами.
Шанувальники та потенційні виборці «Голосу» чекали на Вакарчука в Петровському парку – там організатори поставили дерев’яні стільці, а в першому ряду розклали червоні крісла-мішки.
Лідер партії затримувався, люди збиралися, а поряд надували повітряні кульки червоного та рожевого кольору прихильники Анатолія Шарія – ще одного новоспеченого політика, якого ЦВК зареєстрував кандидатом у нардепи за рішенням суду в той же день.
.jpg?1562133100511)
Організатор акції на підтримку блогера Володимир Янко розповів, що вони – «прихильники народовладдя», їм близька програма, яку запропонував кандидат, і що вони не збираються влаштовувати ніяких провокацій. Але, здається, лукавив: двоє чоловік із їхнього гурту спробували поставити провокуючі питання Вакарчуку у фіналі зустрічі, але далі цього справа не пішла.
Він зазначив, що всі, хто прийшли на підтримку Шарія, не отримують жодних коштів, а просто самоорганізувалися в телеграм-каналі.
«Наші заходи попереду. Пан Вакарчук представляє інтереси попередньої влади, щоб він не говорив. Тому нам потрібно попередній владі показати, що є якась альтернатива», – пояснив Володимир Янко, чому вони прийшли на захід до конкурента, а не влаштували власний.
Тим часом полтавка, голова ГО «Нова Полтава» Юлія Городчаніна (50-й номер у списках «Голосу») представила кандидатів у депутати за мажоритарними округами з Полтавщини: Оксану Гуйду (150-й округ), Артура Кобзаря (148-й округ), Ростислава Зауральського (146-й округ) й Анну Політучу (144-й округ).
Усі вони представилися й коротко розповіли, чому вони балотуються з «Голосом». Наприклад, Оксана Гуйда планує боротися з корупцією та втілити відповідальне надрокористування, Ростислав Зауральський – створити центри, де лікарі зможуть виготовляти аутоплазму для вагітних й аутокров для новонароджених.
Потім до них приєдналися ще двоє партійців – засновник платформи безкоштовних онлайн-курсів Prometheus Іван Приймаченко та віцепрезидентка Київської школи економіки, ексзаступниця міністра освіти та наук України Інна Совсун. Коротко встиг виступити лише перший – як раз під’їхав Святослав Вакарчук, який дослухав виступ колеги, а потім вийшов і став біля сцени.
Співак зазначив, що політика, скоріш за все, асоціюється у слухачів із недовірою, адже до влади постійно приходять старі обличчя. За його словами, партійці «Голосу» не рвуться до влади, а просто не мають іншого виходу, «яким совість не дозволяє сьогодні мовчати». А мотивація в них така ж сама, як у добровольця йти на фронт – захистити свою державу.
Говорив Вакарчук багато, очевидно, поспішаючи викласти максимум інформації – наприклад, як напередодні візиту до Полтави відвідав КПП на межі української контрольованої території та т.з. «ДНР»; про те, що в 1991 році в Польщі справи були ще гірші, ніж в України, але зараз перша обганяє нас за всіма можливими показниками (хоча поляки теж їздять на заробітки до країн Євросоюзу, відмітив він).
На його думку, в українців є зовнішній ворог у вигляді сусіда-агресора, і внутрішні вороги – корупція, безвідповідальність і старі політики, які 28 років обманювали народ:
«Результат президентських виборів – це бажання змінити владу будь-якою ціною. І, можливо, партія “Голос” створилася і йде на вибори тому, що ми розуміємо: нові обличчя зараз – це дуже важливо, але не будь-якою ціною. Тому що цинічні пройдисвіти можуть скористатися бажанням і народним гнівом, і під словом “нові обличчя” можуть піти ті, хто нічим не краще, а може, й гірші, ніж попередні».
Вакарчук також порівняв реформи з лікуванням, зазначивши, що немає нічого гіршого, ніж зробити пів реформи й не долікувати хворобу. Він зазначив, що гордий своїм батьком (Іван Вакарчук був міністром освіти і наук 2007-2010 рр. – прим.ред.), який запровадив ЗНО й зумів протистояти ректорам вишів, які «стояли в чергу» та переконували його, що це – геноцид. І тут же, не називаючи імен, передав привіт Юлії Тимошенко, яка полюбляє вживати цей термін:
«Я б заборонив використання слово геноцид у політиків, бо геноцид – це Голодомор, а так як вони використовують це слово – це спекуляція, що паплюжить пам’ять тих, хто справді загинув від Голодомору».
Він переконаний: зміни можливі тільки з Верховної Ради, при умові, що є більшість, бажання і політична воля проводити швидкі зміни – узгодити бюджет, закрити неефективні державні підприємства, змусити ефективні працювати краще, зробити справді повноцінну реформу освіти та охорони здоров’я.
«У нас уже немає сил терпіти але є сили це змінювати. І ця сила буде збільшуватися в десять разів, якщо ми будемо відчувати вашу підтримку».
Також він звернув увагу на червоні кульки прихильників Шарія і зазначив:
«Якби ми хотіли більше результату, ми б обрали тактику, як в деяких інших політичних силах: поменше говорити, зустрічатися з людьми, надути щоки, зробити розумне лице, побільше реклами, бордів і кульок. Але це – окремо, це креатив, я нічого в кульках не розумію».
Після цього почалися запитання від слухачів. Так, один із присутніх дякував Вакарчуку за добрі наміри та бажав не змінюватися, а тим часом полтавська художниця подарувала йому власну картину – точну копію однієї з робіт Тараса Шевченка.
Полтавці цікавилися наступним:
1.Ви підписали меморандум про те, що в нардепа не буде більше двох каденцій, але у вашій партії є депутати, які вже мають два терміни.
Святослав Вакарчук відповів, що не потрібно звинувачувати «нормальних людей», які мали паспорт Радянського Союзу, тільки за те, що вони застали цей час. І що меморандум, який обмежує термін депутата до двох строків, діятиме в майбутньому, коли «Голос» зайде до ВР, і що вони готові брати відповідальність.
«Перше. У списку партії “Голос” немає жодного діючого кандидата. Для нас це принципово і зроблено для того, щоб дати новим молодим обличчям прийти до влади. Друге. Ми прийняли рішення, що ті хороші депутати, які були у Верховній Раді, в яких співпадає бачення з нами, ми сказали: готові підтримати вас, якщо ви підете напряму агітувати до людей на мажоритарних округах. І у нас є декілька таких депутатів – четверо чи п’ятеро. Так от, серед цих людей – двоє таких, які вже провели два терміни в парламенті.
Коли ми кажемо, що треба боротися з олігархами – ми будемо боротися, коли прийдемо в парламент, і за кожне порушення закону їм доведеться відповідати. Але це ми не означає, що ми, як більшовики, прийдемо, і заберемо в них заводи, і пустимо їх за вітром у полі. Ми це вже проходили в 17-му році».
Також він відмітив, що має бути в команді хтось, хто знає правила, щоб «не грати в шахи, коли вони будуть з нами в покер грати».
2.Де ви отримували навички політичної діяльності й державному мисленню, адже це теж треба вміти?
Він відповів, що навчитися політичні діяльності можна тільки практикуючи, «в полі», а словосполучення «професійний політик» придумали «казнокради, корупціонери і подонки», які сидять в раді й застосовують це визначення до себе.
«Знання конкретні – державотворення, економіки, фінансів, юридичні знання – їх можна і треба здобувати. По-перше, у мене є міжнародна економічна освіта, яку я здобув у буремні 90-ті, коли зрозумів, що фізикою не зароблю. Але цього було мало. Я пройшов навчання лідерства в одному з найкращих університетів – Єльському університеті США, а потім конкретно з державотворення – в Стенфордському університеті».
За його словами, універсального рецепту для побудови успішної країни не існує, але є десятки історій успіху, які країна може взяти і повторити в конкретних речах, зробити це по-своєму, але взявши досвід зовні.
Наприклад, систему освіти – в Кореї, Канаді та Фінляндії, демонолізацію олігархів – за рецептом президента Рузвельта, розбудову армії – за зразком Ізраїлю.
3.Коли ваша політична сила зайде в парламент, чому особисто ви приділятимете найбільшу увагу – політиці чи творчості?
«Безумовно, для мене буде пріоритетом політична діяльність. Але я не збираюся кидати написання пісень, і у вільний від основної роботи час… Це називається баланс».
4.Ваші опоненти закидають вам два питання: Марш рівності й ситуація навколо нього, і те, що ви запропонуєте брати в закладах і ресторанах, де є російська мова, ще 20% оплати. Прокоментуйте.
«Друге – це якась повна маячня, я навіть не знаю, як коментувати так дурницю. А з приводу першого хочу сказати: для кожного його цінності в нашій країні повинні бути важливі. Для мене важливі мої цінності – це сімейні цінності».
5.Із чого ви будете починати? І чи не чекає наш парламент знову ситуація «Лебідь, рак та щука»?
«Це залежить від вас, від вибору українського народу. Я скажу вам, чим ми не готові поступитися. Ми точно не збираємося домовлятися, об’єднуватися або шукати спільні інтереси з тими, хто виступає проти європейського курсу України, і з тими, хто є представниками ворога України – Росії. Із усіма, хто хоче добра Україні, хто сприймає її як сильну, незалежну, суверенну європейську державу… Політика – це мистецтво компромісів. Сядемо й будемо домовлятися, ми це прекрасно розуміємо. Важливо, щоб по принциповим питанням ми мали одне бачення».
Він зазначив, що вони в команді не завжди мають однакову думку, але виділив 5 ключових питань, в яких сходяться всі:
- інтереси громадянина України – понад усе;
- рух України до Європи;
- закон один для всіх;
- економіка за рівними правилами проти олігархів;
- влада, яка підзвітна своїм громадянам.
6.Яким шляхом досягатиметься вирішення конфлікту з Росією та закінчення війни: дипломатичним або спираючись на міць української армії?
«Якби не було гірко визнавати, але часто війна й дипломатія йдуть поруч. І там, де дипломати не можуть домовитися, починають говорити танки й гармати. Ми зробимо все, щоб на українській території не говорили ні танки, ні гармати, ні рушниці. Але для цього має бути зроблено кілька речей: українська армія справді має бути дуже сильною; держава зсередини має бути сильною – економічно, культурно, для цього треба робити дуже багато реформ, про які ми говоримо; і третє – створення дієвої міжнародної коаліції, яка є стримуючим фактором, у тому числі для Росії. Це три речі в одному».
7.Чому ви обмежили два терміни для депутата (очевидно, найбільш хвилююче питання до кандидата)?
Вакарчук зазначив, що у нас президент обирається на два терміни, щоб уникнути узурпації влади, і це всіх влаштовує.
«Якщо я знатиму, що буду в парламенті тільки два терміни, буде абсолютний стимул через 10 років (як максимум), щоб з’явиться новий лідер, який буде в парламенті керувати. І таким чином у нас змінюватиметься керівництво, і партії стануть незалежними».
8.Я – студентка-медик. Нам ввели незаконний американський екзамен IFOM. Зараз тривають суди. Ми шукаємо політичної підтримку, бо вважаємо його незаконним.
Артист зазначив, що не є фахівцем із даного питання, і передав його Інні Совсун, яка була однієї з ініціаторів прийняття цього екзамену (ЗМІСТ писав про цю ситуацію).
«Але у мене питання до всіх: чи хочемо ми, щоб випускники медичних університетів були освіченими й кваліфікованими? Ми хочемо знати, що вони після випуску готові нас лікувати, що вони не купили диплом? Я не кажу зараз, добре це чи погано, але нам точно треба зробити якесь оцінювання – проміжне й кінцеве, – тому що так, як це було раніше, вже не може бути».
Студентка відповіла, що вони не проти іспиту, але їх не підготували до нього.
Інна Совсун відповіла:
«Інформація щодо нового іспиту була оприлюднена півтора роки тому. Півтора роки тому ректорів ваших університетів, зокрема вашої стоматологічної академії, повідомили про те, що буде введений іспит. Якщо ви шукаєте підтримки, то вам зараз потрібно звертатися до ректорів ваших університетів – це перша проблема».
За її словами, ректори були впевнені, що вони «нагнуть» міністерство, ВР і іспит скасують – замість того, щоб працювати зі студентами.
Вона зазначила, що це – одна з ініціатив, яку вони просуватимуть до парламенту:
«Ректорів треба змінювати. Ректори знали півтора роки тому, що буде новий іспит. І вони нічого не зробили».
Інна Совсун запропонувала відкинути маніпуляції щодо його незаконності, адже IFOM прийнятий постановою Кабміну й пройшов всі юридичні процедури. Інше питання – чи вистачає студентам знань. За результатами моніторингового іспиту, що був проведений у березні, студенти справилися з ним. Тому треба не панікувати, а тиснути на ректорів, щоб вони давали можливість адекватно вчитися.
Вакарчук знову згадав про батька й запровадження ЗНО, коли ректори університетів так само пручалися, аргументуючи тим, що не мали часу підготуватися. І на його думку, проблема теж у ректорах:
«Якби я знав, що ректор не сказав нам про іспит, то зібрав би п’ять тисяч людей і ми б винесли його за двері. Це просто не красиво».
9.Хотів би почути ваше бачення щодо села. Після об’єднання до нас не заходять гроші – вони заходять в головне село общини.
Вакарчук відповів, що це питання до тих, хто обирав голову територіальної громади й тих, хто розпоряджається цими бюджетами.
«Це не до реформи питання, а до людей. Зараз будуть місцеві вибори – змінюйте їх, ставте нових людей. Якщо вас цікавлять проблеми вашого села і справді хочете змін – ставайте членом нашої команди і йдіть на місцеві вибори».
9.Чому поєднуєте концерти з політичною діяльністю і не визнаєте це агітацією? Хто платить музикантам за ці концерти?
Артист пригадав, як вони приїхали до Полтави півтора роки тому в рамках туру, але не змогли відіграти концерт через його зірваний голос. Вони повернулися у вересні й відіграли безкоштовний концерт на стадіоні «Ворскла», який був організований власним коштом Вакарчука і тоді не сприймали як агітацію.
Також він згадав про безкоштовні концерти в Маріуполі, Краматорську, Сєверодонецьку та на Майдані, і ніхто не закидав йому агітацію чи підготовку «ґрунту на майбутнє»:
«Це або мої особисті гроші, або гроші фонду, який ми маємо для благодійних речей і маємо право використовувати за статутом. Жодних грошей ні з партії “Голос”, ні фонду на концерти “Океану Ельзи” не витрачається – це було б неправильно».
Також він зазначив, що під час концерту немає ні символіки, ні агітації – це подяка шанувальникам за роки підтримки й агітації хіба що гарного настрою та музики.
----------------------
Із майже годинною затримкою концерт розпочався близько 21 години в парку «Перемога». Перед виступом гурту Юлія Городчаніна ще раз представила команду з кандидатів-мажоритарників і «списочників», а Святослав Вакарчук коротко повторив свою промову з Петровського парку.
Потім, як і було обіцяно, зникла будь-яка символіка, і під написи на ерканах «Океан Ельзи» гурт вийшов на сцену, почавши двогодинний концерт із старого і доброго хіта «Майже весна».
Як це було – далі в нашому фоторепортажі.
Фото Богдана Проскурова та Злати Федорової